Звідки походить це слово?
Слово “супостат” має старослов’янське походження. Писалося воно в ті часи так: “сѫпостатъ”. Слово “супостат” тоді являло собою страдательное причастя минулого часу не збереглося в мові дієслова “съпостати”, що означало “поставити один проти одного”. Від цього ж дієслова, до речі, відбувається і цілком звичайне і часто вживається в сучасній російській мові слово “порівняти”.
Як вживається слово “супостат”?
Найкраще сферу вживання слова “супостат” могли б проілюструвати приклади з билин, з художньої літератури, і з нотаток лінгвістів, що спостерігають за живою російською мовою. Не можна сказати, щоб воно вживалося в даний час особливо часто, воно, швидше, у першому своєму значенні обмежена літературною сферою, а в другому надає промови іронічний або комічний відтінок.
Наприклад, зверніть увагу на сучасне вживання у Костянтина Хохрякова в його творі “Будь-якою ціною!”. Тут явно створюється комічний ефект за рахунок вживання звучного застарілим і дивним слова:
Якщо табельну зброю пропито, загублено або втрачено в бою, то маєш офіційний дозвіл загризти супостата зубами!
Та порівняйте його з вживанням слова “супостат” у першому значенні, яке зустрічається, зокрема, у перекладі твори Тараса Шевченка, виконаному Семеном Вайнблатом. Піднесена лексика підкріплює загальний настрій, патетику рядків:
На оновленій цього землі
Врага не буде, супостата,
І будуть син і мама поруч,
І будуть люди на землі.
Очевидно, що вони зовсім різні і несуть абсолютно різний емоційний і смисловий заряди для читача або слухача тексту.
