Етимологічні дослідження
Підходячи етимологічно слово «цвинтар», значення його, дізнаємося, що відбувається воно від «гостя». Цей той, хто з’явився прямо з цвинтаря, прибулець з кладовища. Є думка, що слов’яни приносили пожертви покійним предкам саме потім, щоб вони спокійно лежали в своїх могилах і не турбували живуть своїм поверненням з цвинтаря. Оскільки існувало якесь табуювання даної теми, на «смерть» накладалася заборона. Тому не можна було почути про когось «помер», швидше – «пішов з життя». Навіть труну називався цілком мирно – «домовиной». Архаїзми зберегли цю образність: відправиться в інший світ, проводжаємо в останню путь.
Є думка, що неправильно ототожнювати «гостя» з повсталим з могили небіжчиком, що прийшла в дім живих. Прихильники її вважають, що від іншого «гостя» походить назва «погост». Що це означає? Нібито купці доставляли товар за відомим трактах. Називалися вони «гостинці». А від них, власне, і з’явилися «погости». Але купець адже по суті теж иноплеменник, прийшов здалеку, ніби з іншого світу.
