Синология в XVII-XIX вв
Поступово інтерес до Китаю вийшов за межі Іспанії та Португалії.
З кінця XVII століття центром синологических досліджень стала Франція. Це пов’язано з тим, що французькі ченці-єзуїти стали займати в Китаї посади, наближені до імператора. Зокрема, під керівництвом єзуїта Жан-Батіста Дюальда була видана серія досліджень, присвячених Китаю.
Можна сказати, що з того моменту синология – це офіційна наука, а не просто набір розрізнених відомостей про країну. Дослідження торкалися багато сфер: китайську філософію, мистецтво, виготовлення порцеляни, музику, природу країни і т. д. В цей же час з’явилися перші переклади творів китайської літератури на латинь.
Серед вчених ХІХ століття, які займалися синологией, важливо згадати Джеймса Легга викладача Оксфордського університету, який заснував у ньому кафедру китайської мови. Інший вчений, Роберт Моррісон, відомий тим, що склав перший фундаментальний китайсько-англійський словник.
В Росії теж проявляли інтерес до Китаю. Серед російський вчених-синологов того часу слід відзначити К. А. Скачкова, А. О. Іванівського і С. М. Георгіївського.
