Спеціальні методи наукового дослідження є способом пізнання об’єктивної реальності. Цей спосіб передбачає певну послідовність прийомів, дій, операцій. З урахуванням змісту розглянутих об’єктів виділяють методи соціально-гуманітарного дослідження та природознавства.
Класифікація
Спеціальні методи дослідження поділяють за науковим галузям:
- медичні;
- математичні;
- соціально-економічні;
- біологічні;
- правові.
З урахуванням рівня пізнання виділяють теоретичні, емпіричні, метапредметные рівні. Спеціальні методи емпіричного виду – це опис, спостереження, вимірювання, рахунок, тестування, анкетне опитування, моделювання, експеримент, співбесіда.
Серед методів теоретичного плану відзначають абстрагування, формалізацію, аксіому, синтез, аналогію, дедукцію, індукцію. Спеціальні методи метатеоретичного рівня – це метафізика, діалектика.
Поділ за ступенем спільності
З урахуванням сфери використання та ступеня спільності виділяють:
- філософські (загальні), які застосовні в будь-яких науках, на всіх етапах пізнання;
- загальнонаукові, які використовуються в природничих, гуманітарних, технічних сферах;
- приватні, що застосовуються для споріднених наукових галузей;
- спеціальні, створювані для конкретної галузі наукового пізнання.
Важливі терміни
Спеціальні методи дослідження пов’язані з процедурою та методикою наукового пізнання. Технікою дослідження називають суму спеціальних прийомів для застосування певного методу. Процедурою дослідження вважається послідовність дій, варіант організації безпосереднього дослідження. Методикою вважається сума прийомів і способів пізнання. Будь-яке дослідження в науці проводиться певними способами і прийомами, з урахуванням конкретних правил.
Методологія
Її складають спеціальні методи, прийоми. Дане поняття використовують у двох значеннях:
- сума методів, які застосовуються у певній сфері діяльності: політиці, науці;
- вчення про наукове варіанті пізнання.
У будь-якій науці існує власна методологія. У науковому дослідженні – це система правил, принципів, прийомів, які призначені для якісного розв’язання пізнавальних завдань.
Рівні методології
Існують різні методи спеціальної освіти, що дозволяють виховувати і розвивати підростаюче покоління. Виділяють такі рівні методології:
- загальна частина, яка є універсальною для всіх наук, у зміст якої входять загальнонаукові і філософські методи пізнання;
- приватна методологія характерна для загальнонаукових варіантів пізнання, наприклад, для державно-правових явищ;
- методологія наукових досліджень певної науки, в основі якої є загальнонаукові, філософські, спеціальні, приватні методи пізнання, наприклад, теоретична основа корекційної педагогіки.
Філософські методи
Спеціальні наукові методи філософського плану – це метафізичний та діалектичний підходи. Вони пов’язані з різними філософськими системами. Наприклад, Гете з’єднував метод з ідеалізмом, Маркс – з матеріалізмом.
Діалектика при розгляді явищ і предметів рекомендує виходити з конкретних принципів:
- вивчати об’єкти в світлі діалектичних законів: єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення, переходу кількісних змін у якісні;
- пояснювати, описувати, прогнозувати розглянуті процеси і явища, ґрунтуючись на філософських категоріях: особливого, загального, одиничного, явища і сутності, слідства і причини, випадкового і необхідного;
- ставитися до досліджуваного об’єкта, як до об’єктивної реальності;
- розглядати явища і предмети: у розвитку, зміні;
- перевіряти на практиці отримані знання.
Загальнонаукові методи
Загальні і спеціальні методи розподіляють на кілька груп. Серед загальнонаукових виділяють теоретичні, общелогические, емпіричні. Общелогическими варіантами вважають синтез, аналіз, дедукцію, індукцію, аналогію. Вони затребувані в сучасній педагогіці. Аналіз являє собою поділ на частини об’єкта дослідження. Наприклад, спеціальні методи навчання виділяють для кожної предметної області, що розглядається у вітчизняній педагогіці.
Як різновидів аналізу відзначають класифікацію та періодизацію. Вони широко застосовуються в природничих науках. Наприклад, при розгляді неорганічних сполук учні знайомляться з окремими класами, дають кожному з них характеристику.
Синтезом називають об’єднання окремих сторін, частин аналізованого об’єкта в одне ціле. Спеціальні методи виділяють у кожній сфері, вони залежать від специфіки та призначення.
Індукція і дедукція
Серед педагогічних прийомів і методів, без яких складно уявити освіта, виділимо індукцію і дедукцію.
Індукцією є виведення приватного із загальної теорії, рух у науці від загальних положень до конкретних явищ і предметів.
Методи спеціальної психології припускають «виведення» якоїсь ідеї з інших думок. Аналогія, яка передбачає отримання інформації про явищах і предметах на базі того, що вони володіють схожістю з іншими об’єктами, застосовується у викладанні навчальних дисциплін, а також у виховній діяльності.
Серед методів теоретичного рівня, які застосовують педагоги у своїй роботі, інтерес представляють гіпотетичний, аксіоматичний види, а також системний аналіз, узагальнення.
Аксіоматичний метод є варіантом дослідження, що складається в тому, що постулати приймають без доведення, потім з них по певним логічним правилам виводять інші знання.
Гіпотетичний метод – це варіант дослідження із застосуванням наукової гіпотези, припущення причини, яка характеризує наслідок або пояснює існування предмета (явища). Як різновид методу виступає гипотетико-дедуктивний спосіб дослідження, суть якого полягає у формуванні системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких виводяться твердження про емпіричних закономірностях.
Структура гипотетико-дедуктивного методу
Оскільки він застосовується у сучасній педагогіці, зупинимося на ньому докладніше. У його структуру входять:
- висування припущення про закономірності і причини аналізованих предметів і методів;
- відбір найбільш імовірних версій з безлічі припущень;
- виведення з допомогою дедукції з припущення висновки;
- експериментальне підтвердження наслідків, виведених із гіпотези.
Які ще спеціально-педагогічні методи використовують в даний час у вітчизняній педагогіці?
Формалізацією називають відображення предмета або явища у знаковому вигляді. Це актуально в хімії, математики, логіки при вивченні тем шкільної програми. Застосування штучного формалізованого мови сприяє усуненню недоліків природної мови: неточності, невизначеності, багатозначності.
Замість міркувань про певний об’єкт дослідження при формалізації оперують формулами. Наприклад, в хімії з допомогою рівнянь визначають суть процесу, що відбувається, планують синтез отримання сполук з заданими хімічними і фізичними властивостями.
Формалізація – це основа програмування та алгоритмізації. З допомогою цього методу здійснюється комп’ютеризація інформації, відбувається процес дослідження конкретного знання.
Особливості абстракції
Абстрагування являє собою образне відволікання від певних властивостей та відношень розглянутого предмета, виділення властивостей, які цікавлять дослідника.
В рамках абстрагування відокремлюють другорядні зв’язку та властивості даного процесу (явища) від основних характеристик. Існує кілька видів абстрагування:
- ототожнення, передбачає виділення загальних відносин і властивостей розглянутих предметів, об’єднання предметів в окремий клас;
- ізолювання, що стосується виділення деяких відносин і властивостей, розгляд їх у вигляді самостійних предметів дослідження.
Виділяють і інші види абстракції: актуальна нескінченність, потенційна здійсненність.
Узагальнення є способом встановлення відносин і властивостей явищ і предметів, виявленням загального поняття, в якому відображаються основні ознаки аналізованого класу. Даний метод наукового дослідження ґрунтується на філософських категоріях особливого, загального, одиничного.
Історичний метод полягає у виявленні історичних ознак, відтворенні процесу на їх основі, що супроводжується розкриттям логіки дослідження в хронологічному порядку.
Системний метод припускає аналіз системи, тобто розгляд певної суми ідеальних яких матеріальних об’єктів, їх зв’язків з зовнішнім світом. Ці взаємодії і взаємозв’язку сприяють появі нових параметрів системи, відсутніх у її об’єктів.
Висновок
Методи дослідження є основою для аналізу, вивчення, побудови закономірностей, що відбуваються в природі, техніці, суспільного життя. Наприклад, інтерес представляють методи: вимірювання, спостереження, експеримент, опис, моделювання, порівняння. Спостереження передбачає спосіб пізнання, що базується на безпосередньому сприйнятті явищ та предметів через чуттєве сприйняття. У рамках спостереження у дослідника з’являється інформація про зовнішні ознаки предмета (явища). Опис пов’язано з їх фіксацією, наприклад, в процесі здійснення вимірювання або спостереження. Існує кілька різновидів опису. При безпосередньому дослідник вказує і сприймає ознаки розглянутого об’єкта. При опосередкованій формі він зазначає ознаки, які сприймалися іншими особами.
Окремої уваги заслуговує експериментальний метод. Він передбачає відтворення процесу, явища, супроводжується висуванням гіпотези (припущення). Дослідницька діяльність характерна не тільки для науково-дослідних лабораторій і університетів. В рамках оновлення змісту вітчизняної шкільної освіти цей вид наукової діяльності став широко використовуватися і в ході навчання і розвитку підростаючого покоління. Юні дослідники вчаться самостійно проводити невеликі експерименти, оформляти їх результати, аналізувати їх.
ФГОС нового покоління, вбудовані у дошкільний та шкільний російське освіта, передбачають обов’язкове застосування дослідницьких методів у всіх предметних областях. В даний час існує безліч наукових методів, завдяки яким у науці і техніці пояснюються властивості та ознаки предметів, створюються нові підходи в педагогіці, удосконалюються прийоми роботи в психології. Складно уявити собі повноцінний розвиток суспільства, формування підростаючого покоління без застосування різноманітних наукових методів в освітньому процесі.
