Царі Ізраїлю – Саул, Давид і Соломон
Цар Саул славиться тим, що став першим царем після створення Ізраїльського царства, приблизно в 1020 році до нашої ери. Однак Ізраїль перетворив у наймогутніша держава регіону, істотно розширив землі і прославив їх цар Давид, який жив приблизно в 1004-965 рр. до нашої ери. Саме в роки його царювання закінчилися протистояння з жителями Середземномор’я, а межі Стародавнього Ізраїлю розширилися від берегів Червоного моря до Євфрату, столицею держави був визнаний Єрусалим, а всі 12 колін Ізраїлевих об’єдналися.
На зміну царя Давида прийшов його син Соломон, який жив і правив приблизно в 965-930 рр. до нашої ери. Головним завданням правління царя Соломона стало не тільки зберегти багатства, завойовані його батьком, але й примножити їх. У своїй політиці Соломон зробив ставку на зростання економіки, будівництво нових і зміцнення старих міст. Крім цього, цар взявся і за культурне життя держави. Саме з його ініціативи був побудований Єрусалимський храм, який в майбутньому став центром не тільки релігійної, але й національного життя ізраїльтян. Правління царя Соломона – один із найяскравіших етапів у розвитку ізраїльської історії.
