У Судебнике 1497 р., складеному при правлінні Івана III, велику увагу приділено майнових (економічних) злочинів. Вони завдавали великої шкоди не тільки деяким власникам, але і всьому суспільству. Одне з таких злочинів це – татьба, тобто крадіжка.
Крадіжка по Судебнику 1497 року
У цьому документі серед економічних злочинів знаходяться такі, як:
- розбій;
- грабіж;
- крадіжка;
- розтрата;
- придбання викрадених речей;
- знищення межових знаків;
- «пожег»;
- переорювання чужій землі.
Крадіжка, або татьба, – це, на відміну від інших зазначених злочинів, не відкрите викрадення чужих речей, а таємне. Слово утворено від застарілого назви злодія – «злодій», яке пов’язане з такими лексемами, як «діти», «таю», «таємний».
Особливістю правового регулювання цього виду порушень майнових прав було те, що відповідальність за крадіжку була набагато більш суворою, ніж за грабіж. Вона, поряд з розбоєм і вбивством, належала до числа найбільш тяжких злочинів, які вважалися найбільш небезпечними для суспільства.
Так, наприклад, у випадку примирення з потерпілим грабіжника могли звільнити від кримінальної відповідальності, а ось примирення злодія з потерпілим виключалося.
У зв’язку з цим виникає питання: чому татьба в Древньої Русі – це більш тяжкий злочин, ніж розбій? Адже сьогодні відкритий спосіб викрадення майна, що характеризує грабіж, вважається більш небезпечним в порівнянні з таємним. Вчені-юристи вбачають тут два чинники: моральний і соціальний.
Моральна сторона
На думку вчених, одна з причин зазначеного вище погляду на татьбу – це особлива аморальність. При крадіжці, на відміну від відкритого нападу при грабежі, та людина, на чию власність робив замах злочинець, міг захищатися від нього. Тоді як під час татьбы така можливість у нього була відсутня.
Боячись отримати відсіч з боку власника майна, злодій волів таємні дії, що говорило про його боягузтво і підлість, хибному, низинному вдачу. Тому він і заслуговував серйозного відплати.
Причина соціального властивості
А також підвищена караність крадіжки диктувалася і соціальним фактором. Він полягав у специфіці існувало в ті часи життєвого устрою, багато в чому схожого на нинішній. Сьогодні населення здебільшого зосереджена в середніх і великих містах. Люди проживають роз’єднано і переміщуються з одного місця в інше.
У минулому переважна частина населення мешкала в сільській місцевості, в дуже невеликих за нинішніми мірками населених пунктах. Спосіб життя людей характеризувався осілістю. Всі головні життєві питання, такі як користування землею, розподіл повинностей, підтримання порядку, взаємодопомога, вирішувалися в рамках общинної організації.
Внаслідок подібного соціального устрою всі добре знали один одного, багато перебували у родинних зв’язках, тому поява незнайомця в окрузі завжди можна було помітити.
Все сказане безпосередньо відноситься до проблеми караності татьбы. Якщо під час відкритого посягання на майно потерпілий бачив особа злочинця, то в іншому випадку той залишався для нього невідомим.
В умовах громади, як відносно замкнутої соціальної одиниці, це говорило про те, що, швидше за все, злочин скоєно кимось із своїх. Якщо ж у цей час на общинної території знаходилася стороння людина, то спочатку підозра падала саме на нього.
Отже, звернення до такого таємного способу відбирання майна, як татьба, – це свідомий крок до того, щоб посіяти ворожнечу, взаємна недовіра, схилити до підозрою один одного у злочині. Таким чином, злодій, по суті, руйнував внутриобщинный світ.
Питання кваліфікації
Якщо говорити сучасною мовою, то, на відміну від грабежу, татьба була многообъектным злочином, тобто порушувала не один пункт суспільних відносин, що захищаються законом, а кілька. По-перше, вона завдавала майнову шкоду окремій особі, а по-друге, була посяганням на відносини більш високого соціального рівня.
Крадіжка могла бути простою, без яких би то ні було пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин. А також існувала і «кваліфікована» татьба, тобто має обтяжуючі обставини, яка каралася найбільш суворо.
До останньої належали, зокрема, такі її види, як:
- Церковна татьба, яка представляла собою розкрадання священних предметів з храму. Тут також було два об’єкта порушення прав – це одночасно злочин і проти власності і проти Церкви.
- Повторна татьба, тобто рецидив.
- Головний татьба, під якою розумілося викрадення колишнього вільним людини для продажу його в рабство.
Крадіжка на гарячому
Потрібно відзначити, що особливо виділялася ситуація, коли злодія заставали на місці. При цьому визначення татьбы злочину в часи Московської держави стало трактуватися інакше, ніж раніше.
Спочатку під нею, як і зараз, розуміли затримання злочинця на місці крадіжки, потім вона визначалася як те, що «выймут» з-за замка, з кліті. А якщо речі знайдуть не за замком, а у дворі або порожній хоромине, то це неполичное.
У вчених з приводу такої, на перший погляд, простий дефініції, склалося дві думки. Одні вважають, що поличное – це те майно, що викрадено з-під замку, тобто таємне викрадення речі, знаходилася під замком. Інші дотримуються думки, що під гарячому розумілося вкрадене майно, яке пізніше виявили під замком у викрадача.
