Міста, овіяні таємницями, міфами і легендами, завжди привертали істориків. Так, Генріх Шліман, спираючись тільки на «Іліаду» Гомера, зміг відшукати Трою. А Артуру Евансу на Криті пощастило знайти легендарний Кносс. Російські історики довгий час теж цікавилися пошуками легендарної і таємничої Тмутаракані. Але на відміну від Шлімана і Еванса, перед вченими з царської Росії стояли інші завдання – довести з допомогою історичних артефактів свою причетність до стародавньої історії Північного Причорномор’я.
Реліквія Ермітажу
В даний час в Ермітажі зберігається відомий Тмутараканський камінь – знаковий пам’ятник російської історії. На камені є красива давньоруська напис. У ній йдеться про вимірювання відстані від Тмутаракані до Корчева (Керчі) у 1068 році. Сама ця напис була знайдена в 1792 році і стала доказом існування Тмутаракані. До цього моменту свідоцтва про Тмутараканском князівстві були тільки на папері. Про точне місце виявлення каменю до цих пір ходять легенди, і достеменно невідомо, де саме він був знайдений. Згідно однієї теорії, знахідку виявили на території Фанагорії, за іншими свідченнями, це сталося на території фортеці біля берега моря. Місце зберігання історичного артефакту кілька разів змінювалося. Спочатку до 1803 року він перебував на території Тамані. Після цього камінь був перевезений в Керченський музей. А з 1851 року і донині реліквія зберігається в Санкт-Петербурзі в стінах Ермітажу.
Історичне значення Тмутараканського каменю
Виявлення каменя мали в той час важливе історичне значення. Катерина II дуже вимогливо ставилася до вивчення історії Російської держави. Імператриця сама цікавилася історією і поступово ввела моду на старовину. На жаль, перші письмові джерела на Русі датувалися тільки XI століттям. Відсутність більш ранніх історичних свідчень пояснюється просто. Більшість давньоруських міст були побудовані з дерева. Часто і повсюдно спалахували пожежі, в яких гинули більш ранні письмові джерела. Саме з цієї причини виявлення Тмутараканського князівства викликало жвавий інтерес у сучасників.
Перші згадки про Тмутаракані
Тмутаракань як географічна назва вперше згадується в «Повісті тимчасових років». Історики, які вивчали рукопис, зацікавилися назвою, яка раніше ніде не звучало. Про місцезнаходження невідомого досі князівства висловлювалися багато істориків того часу. Василь Татищев припустив, що Тмутаракань перебувала в Рязанській області. Андрій Лызлов, історик XVII століття, говорив про землі поруч з Астраханню. Історик-публіцист Михайло Щербатов висував версію про те, що Тмутаракань знаходилася недалеко від Азова. В ті роки якраз йшло приєднання Кримського ханства до Росії, тому остання версія була вельми до речі. Напис на Тмутараканском камені 1068 року поклала край усім суперечкам.
Від Гермонасса до Тмутаракані
В даний час відомості про Тмутаракані все ще збираються і уточнюються. Але дещо вже давно вважається історично доведеними фактами. Відомо, що спочатку місто Тмутаракань був заснований греками і носив іншу назву – Гермонасс. Він входив до складу Боспорського царства з VI століття до н. е. Будинку в місті будувалися з каменю і були дуже схожі – всі двоповерхові, що складаються з 5 кімнат і покриті черепицею. В центрі розташовувався акрополь. Після завоювання Тюркським каганатом місто було перейменовано в Тументархан. На місто часто здійснювалися набіги, і, врешті-решт, він перетворився на фортецю. Жили тут представники різних національностей (алани, греки, хозари, вірмени) та віросповідань (християни, іудеї, язичники). Городяни займалися торгівлею і виноробством.
Історія міста
У 956 після розгрому Хозарського каганату місто перейшло під владу Русі. І отримав назву Тмутаракань. На той момент це був досить великий торговий місто, через який підтримувалися економічні і політичні зв’язки. З головним містом князівства пов’язано багато відомих в історії Русі імен. Князь Гліб міряв відстань від Тмутаракані до Корчева по льоду, про що свідчить напис на Тмутараканском камені. У різні роки Тмутараканню правили такі руські князі, як Мстислав Володимирович, Ростислав Володимирович, Олег Святославович, Ратибор. Деякий час місто перебувало під контролем Візантії. З того часу збереглися друку Олега Святославовича, які підтверджують ці відомості. А Тмутараканський камінь, виявлений в 1972 році, також служить історичним артефактом.
Сучасні вивчення артефакту
Після 1904 року в руських літописах немає жодної згадки про існування Тмутаракані і Тмутараканського князівства. В даний час Таманське городище, на території якого нібито був виявлений Тмутараканський камінь, все ще вивчається. Розкопки там проводяться досі. Тмутараканський камінь, фото якого представлено в цій статті, також донині піддається ретельному вивченню самих різних вчених-істориків і лінгвістів. Першим, хто прочитав і розшифрував давньоруську напис, був А. Н. Оленін. В автентичності цієї написи довгий час сумнівалися, проте подальше вивчення все-таки підтвердило її історичну значимість. У 1940 році А. Мазоном піднявся питання про автентичність «Слова о полку Ігоревім», в якому зустрічається згадка про Тмутаракані. Його підтримали ще кілька вчених, однак жодних нових фактів і доказів в підтримку своєї теорії вони не призвели і не змогли науково обґрунтувати погляд на Тмутараканський камінь як на підробку. Сумнівні висловлювання групи цих істориків все-таки підштовхнули представників наукового світу до чергового аналізу написи на камені. А. А. Мединцева провела ретельний палеографічний аналіз, зіставила її зі знайденими рукописами того часу. Крім цього, був повторно вивчений сам камінь, ступінь його руйнування. В результаті цих досліджень учені в черговий раз прийшли до висновку, що знайдений камінь є справжнім історичним свідченням існування Тмутараканського князівства.
Тмутаракань сьогодні
В даний час на тому місці, де імовірно розташовувався місто Тмутаракань, де був виявлений Тмутараканський камінь, історія якого обговорюється дотепер, знаходиться місто Тамань. Жителі міста свято зберігають історію своєї малої батьківщини, яка йде корінням в глиб століть. Переломною точкою в історії Тамані і Таманського півострова став XVIII століття – саме в цей час сюди почали переселятися чорноморські і донські козаки. На початку наступного століття Росія стала учасницею багаторічної Кавказької війни, і на території Таманського півострова проходили численні кровопролитні бої. Не оминули ці місця і подальші війни – Громадянська і Велика Вітчизняна. У листопаді 1918 року Кубань була звільнена від більшовиків. А під час Великої Вітчизняної війни жителі півострова героїчно билися з ворогом за Одесу і Севастополь.
Пам’ятник у Тамані
Сьогодні Таманський півострів – це багатий і родючий край, справжній рай для туристів. Свого часу місто відвідали такі відомі поети, як Лермонтов, Пушкін і Грибоєдов. На території Тамані знаходиться точна копія артефакту, який зберігається в Ермітажі. Напис на Тмутараканском камені 1068 р. перенесена і на пам’ятник, який встановлено в місті.
