Щоб назвати Володимира Дубровського благородним розбійником, слід зрозуміти, як правильно розуміти це поняття. На мою думку, благородний розбійник – це та людина, яка порушує закон не заради себе і наживи, а заради тих, з ким сталася несправедливість. Найчастіше в літературних творах такі розбійники захищають бідних від багатих. Але чи можна віднести це поняття і до Дубровському?
Спочатку згадаємо, з чого все почалося. У Володимира помер батько з вини свого старого друга. Цей же чоловік, Кіріла Троєкуров, забирає його додому і землі. Дубровський втратив майже все. У нього залишилася гордість, честь і обов’язок захищати людей його землі, нехай на той момент вона молодому панові вже і не належала. Так, Володимир міг обрати інший шлях, не розбійницький. Однак якого було людині після такої втрати! І він зважився мстити. Хоча на думку багатьох, помста – справа благородна. Але адже він не тільки за себе, вірніше не за себе, а за смерть батька, за вірних до останньої краплі крові йому людей. Причому він не вбивав, а лише грабував, до того ж тільки тих, хто винен. Володимир відмовився від помсти з-за того, що не хотів якимось чином образити кохану дівчину – Марію. Це знову говорить читачам про людяність Дубровського. Він влаштувався працювати в будинок свого ворога без можливості отримати гарне ставлення від господаря, і знову ж заради Маші.
Якщо детальніше аналізувати його любов до Марії, то тут він теж вступив сміливо і собі на шкоду, розповів правду. Він не забрав її з собою силою після весілля дівчини з нелюбом тільки тому, що любив і прийняв її рішення. Він також ледь не убив князя, і стримався тільки тому, що так просила Маша.
Сам автор повністю на стороні головного героя. Він відтворив у ньому образ захисника, людини на боці справедливості, який ніколи і ні за яких обставин не порушить клятву, який бореться проти всевладдя, жорстокості і приниження слабких.
Я вважаю. Що Володимир Дубровський – благородний розбійник. Він сміливий, добрий, благородний, не марнославний і справедлива людина. Хоч і як у кожної людини, у нього були свої мінуси: мстивість, образливість. Однак світла в ньому було більше.
Варіант 2
Жив на білому світі син поміщика Володимир Дубровський. Мати рано померла, і батько віддав його в кадетська училище. Сам батько, колишній поручик гвардії, сміливих поглядів дотримувався, міг не побоятися правду в очі сказати. Начебто поважали його сусіди і власні кріпосні селяни. Син характером пішов у батька – не терпів несправедливості, був запальним, але отходчивым людиною.
Волею долі з-за сварки з сусідом Троекуровым не витримало серце старого Дубровського – він помирає. Суд присудив передати маєток ненависного сусіда. Гнів і образа на якийсь час позбавляють розуму молодого Дубровского. Бачачи несправедливість закону, син сам вирішує вершити правосуддя шляхом розбою. Але він ще не закоренілий злочинець. Він порядний, добрий, чесний, вміє любити. Життя «ламає» та змінює і сильних духом, і слабких людей. Помста хороша на тверезу голову, а от коли в неї вплітається любов, то початкові плани міняються. Дубровський вже більше не хоче спалити садибу Троекурова.
Розмірковуючи чисто по-військовому, щоб родове гніздо не дісталося ворогові, його треба спалити. Будинок підпалюють. Залишається одна дорога – в ліси. Кріпацький люд не захотів йти до новому панові. Ось і дозрів черговий російський бунт, хоч і в малих масштабах. Є ватажок, який мріє про помсту, є і народ, якому все-одно втрачати нічого. У нього нічого немає, він кріпак. Виходить зграя розбійників. Але найцікавіше, що грабує вона поруч живуть поміщиків і нікого не вбиває. На перший погляд все благородно. Забирають у багатих, роздають бідним. Отакі російські Робін Гуди, намагаються вершити справедливість, не маючи на це ніяких прав. Розбій, яким би шляхетним ореолом він не пофарбований, це насильство однієї людини над іншою. Таким шляхом проблему неможливо вирішити, чи можна її ще більше загнати в глухий кут.
Але Дубровський був не супергероєм, а був звичайною людиною. Нещасливе кохання ламає долі і сильних духом людей. Не в силах пережити той факт, що кохану дівчину Машу насильно видають заміж за старого князя, Дубровський відмовляється від подальшої боротьби. Слідуючи інстинкту самозбереження, він їде за кордон, а банду розпускає по домівках. В наявності звичайна людське боягузтво, від благородства не залишилося і сліду. Благородні люди так не роблять, вони несуть відповідальність за долі інших людей, які довірили їм свої життя.
Не варто обожнювати, ні засуджувати Дубровського. Ще невідомо, як би вчинив інша людина на його місці. Легко з боку міркувати про боягузтво і шляхетність. Але чисто по – людськи вчинки Дубровського можна зрозуміти. Насильство завжди породжує відповідне насильство. Але за свої вчинки кожен буде відповідати сам.
6 клас, 7 клас.
