Варіант 2
Кому не знайомі: особлива тиша музею, цікаві розповіді екскурсовода, які наповнені любов’ю до картинам, книжкам, експонатам?..
Якщо раптом не знайомі, то це треба обов’язково виправити.
Мене надихає ця тиша музею. Здається, що тут спить сама історія, а відвідувачі бояться її злякати. Злякати дух тієї чи іншої епохи. І в цій тиші дуже жваво представляється, що ти переносишся в минуле… А ось розмови про сучасність, пиканье телефонів, звичайно, відволікає.
Екскурсоводи, на щастя, трапляються захоплені. Вони не бубонять свій «урок», а натхненно розповідають. Очі горять у таких людей. І загоряються очі відвідувачів виставки, екскурсовод зміг передати їм захоплення історією.
Я уявляю, що в музеї у співробітників зарплата не дуже висока. Ось чому залишаються працювати тут тільки ті, хто не проміняє свої улюблені експонати, своє покликання розповідати про них іншим ні на які гроші, ні на яку на суєту світу.
Люблю я музеї. Навіть більше, ніж прогулянки на природі, ніж якісь атракціони… Думаю, що про місто, про його історію краще за все дізнаєшся саме в краєзнавчому музеї. Так здорово, що люди зуміли зберегти частинки з минулого. Цікаво, що ми і зараз, звичайно, живемо в оточенні речей, звичних і звичайних. А ось років через триста, єдина залишилася така річ стане надзвичайною цінністю. Наприклад, все в музеї майбутнього стануть дивитися з захопленням на просту каву-машину. І будуть дивуватися нашої кмітливості: «Як вони в той час без супер-нано сконструювали таке диво?» Хтось обов’язково припустить вплив інопланетян, як ми робимо, захоплюючись археологічними знахідками. До шматочку графіті буде вибудовуватися черга!
В музеї треба обов’язково ходити, тоді і сучасність ми станемо більше розуміти і цінувати.
7 клас
