Григор’єв – Воротар від особи вболівальника, глядача
«Ех! Влітку так хотілося в школу, а зараз тільки й думаєш про те, коли продзвенить дзвінок з останнього уроку», – думав я, сидячи на соснових дошках. Був початок жовтня, а це означало, що вчиться потрібно було ще як мінімум 8 місяців.
На вулиці чудова погода. Сидячи за партою, варто тільки глянути в вікно, як відразу відпадає бажання слухати вчителя — скоріше б на вулицю! Швидше на поле, щоб пограти з хлопцями у футбол! Прийти першим, щоб встигнути потрапити в одну команду з друзями… Сьогодні мене і затримали. Тому я сиджу тут у якості вболівальника, а не ганяю м’яча по полю.
Грати ми йдемо відразу після школи. Якщо зайдеш додому перед матчем, то батьки посадять за стіл уроки робити. Або ще гірше — є змусять. А яка гра на повний шлунок?! Ні, треба на поле відразу після школи.
Наш стадіон — простий пустир. Траву ми вже давно витоптали, одна гола земля залишилася. Вона тверда, як камінь. Але нам тут подобається, хоч і падати боляче. Он у Гришки, у воротаря, коліно забинтовано, це він тут його розсадив. Він хороший гравець — не побоявся стрибнути за м’ячем у дальній кут, хоч і знав, що ушибется. Так, у нас не футбольне поле, а проста поляна, і замість воріт у нас портфелі з підручниками, але почавши з неї, ми закінчимо на цьому стадіоні. Причому не на трибуні, як я зараз, а неодмінно граючи за «Зеніт» або за «Динамо», неодмінно в стартовому складі!
Ех! Задумався тут і отримуйте: пропустив, як забили гол! Он, Павло Леонідович, вчитель, який ходить з нами і стежить, щоб ми не хуліганили, витягнув шию і задоволено посміхається. Значить момент був стоїть — він у нас вболівальник зі стажем, не пропускає жодного матчу, радіти за дрібниці не буде. Нічого, я вийду і ще красивіше заб’ю гол, щоб у нього щелепа відвисла.
Хлопці у нас грають добре. І якщо честь країни на футбольному полі їх захищати навряд чи покличуть, але на шкільних змаганнях вони супернику спуску не дадуть. Взяти того ж Гришку: він і в грі на інтерес не любить пропускати, а в серйозному матчі точно не дасть м’ячу опинитися в нашій сітці. Ніхто не хоче стояти на воротах, завжди тягнемо жереб, а він хоче. Йому подобається. У майбутньому він точно буде професійним голкіпером.
Вболівальники, глядачі
Зараз хлопці дограють і моя черга буде. Потрібно досхочу набігатися, награтися у футбол, адже скоро дощі, а там і взагалі сніг. Взимку теж весело. Можна кидатися сніжками або на санчатах кататися. Це теж весело, але в футбол не пограєш.
7 клас.
