На картині зображений дивно ніжний, зворушливий весняний пейзаж. Художник зобразив на полотні той момент весни, коли вона вже вступила в свої права, а природа прокинулася і зазеленіла. В картині використані різні відтінки зеленого і синього. Їх розділяє лише трохи коричневого і білого. Але вона дихає життям, показує неймовірну красу природи.
На передньому плані зображено берізки. В центрі вони ростуть невеликою групою, зовсім молоді. Їх стрункі білі стовбури з чорними рисками тягнуться до неба. Поруч росте велике доросле дерево з химерно вигнутих стовбуром. На тоненьких гілочках вже почали розпускатися перші клейкі листочки. Їх ніжна зелень перемішалася з сережками жовтого кольору. Праворуч біля берези росте кущ. Його верхівку усипали пухнасті жовті “котики”.
Зліва видно край водойми, в якій відбивається небо. Цей невеликий шматочок водного простору освіжає картину, розбавляє царство зелені. На його березі росте кущ верби з темно-коричневими гілками. Все навколо густо поросло травою. Їй достатньо вологи, тому вона соковита, зелена. За довгим, темним, майже чорним тіням, які відкидають дерева на килим трави, зрозуміло, що світить сонце. Погода стоїть чудесна: тепла, сонячна, безвітряна.
На дальньому плані картини зображено густий ліс. Біліють стовбури беріз тонкими смугами. Вони та інші листяні дерева ще тільки починають зеленіти. Серед них темними силуетами, немов вартові лісу, підносяться могутні їли. Всі відтінки зеленого змішалися в цій смузі дерев.
Над цим буйством зелені розкинулося небо. Воно високе, яскраве. Таке небо буває тільки в теплий період року. Передній край його насиченого синього кольору поступово зміщується в ніжний блакитний відтінок. На дальньому плані воно переходить в білий колір. По всьому простору неба розкидані нечіткі силуети хмар.
Картина дуже гармонійна, в ній немає сильних контрастів. Дивлячись на неї, відчуваєш ту радість, яку відчуваєш ранньою весною. Сонце пригріває, але ще немає духоти, а в повітрі відчувається запах молодого листя.
