Твір для 7 класу
Перед нами картина Костянтина Федоровича Юона «Кінець зими. Полудень». Це пейзаж, що зображає опівдні останніх днів зими.
На картині описаний звичайний день у селі. Гуляють по двору кури, жваві хлопці збираються піти покататися на лижах, дерев’яний паркан відгороджує, що стоїть на передньому плані дерев’яний будинок, в якому, можливо, зібралися біля теплої грубки господарі і п’ють гарячий чай із самовара.
Так як пейзаж зимовий, відповідно на ньому переважають білі фарби. Земля на картині вкрита холодним білою ковдрою. Однак легким натяком на те, що зими приходить кінець, є оголені гілки дерев: зелених колючок ялин і прекрасних гілок берізок. Так само різноманітність в монотонну картину вносять дерев’яна фактура будинку і яскраве оперення домашніх птахів. Ніжні промінчики, ще не гріє, але такого рідного, сонця проникають у всі куточки картини, зраджуючи фарбам якийсь блиск. Скоро червоне сонечко буде зігрівати кожен куточок Землі і кожного його мешканця від мала до велика.
Розмиті силуети дерев на задньому фоні, яскравий дерев’яний будиночок, огинає його, паркан і тіні, ніби падають на тебе, створюють ефект повного занурення в атмосферу, створену майстерні пензлем художника. Ти ніби відчуваєш аромати хвої і вдихаєш свіже, ще холодний, сільське повітря, і у тебе пробігає думка прокотитися з дітлахами на лижах, потім попити чаю з самовара, сидячи біля печі. Але раптом розумієш, що перед тобою лише картина, а не двері в казковий світ. Хоча… Картини справжніх майстрів завжди є дверима в особливий казковий світ, світ мрій і уяви.
Мені дуже сподобалася картина Костянтина Федоровича Юона «Кінець зими. Полудень». Мені здається, що вона воістину геніальна, адже не кожна картина створює унікальний ефект просторового занурення, не кожна картина допомагає знайти душевний спокій. Костянтину Федоровичу вдалося створити такий шедевр.
