Твір за планом по картині Юона Кінець зими опівдні
План
Не вперше художник звертається до зимової пейзажної тематики. А Лигачево і зовсім стало ім’ям прозивним в його творчості. Картина “Кінець зими. Полудень” – переносить нас в улюблений художником Підмосковне містечко, в якому зима, російська, справжня зображується в декількох іпостасях. То ми бачимо її зображеної художником казкової, пухнастою, чарівної, огортаючої ліс у білі шалі, то вона раптом стає невиразною, що йде, відступаючої, що дає весні дорогу.
Назва дається художником подвійне. І відразу воно відображає подвійні часові відрізки: це час року – перехідний, прикордонне, мінливе. Навіть сільська дітвора висловлює цю пограничность – зима пройшла, але не встигли вони досхочу побавитися споконвічними зимовими іграми та заходами, тому ловлять останні моменти, поки сніг ще не розтанув, щоб покататися в лісі на лижах. Полудень – теж прикордонний стан. Навіть відоме нам з російських казок – слов’яни вірили, що опівдні або опівночі – це межа не тільки в часі, але і в просторах – це якийсь портал, з’єднує минуле і сьогодення, сьогодення і майбутнє, з таємне явним. Це межа між двома світами. Так і є. Зима готова віддати владу нового “світу” – весняному.
Сніг на картині Юона “Кінець зими опівдні”
Сніг вже не такий білий і чистий, яким був взимку, як вперше випав, сміливий. Він вже починає підтавати і втрачати свої чарівні властивості, а з цією втратою приходить буденність, пропадає загадка. Тая, він змінює свій колір на більш глибокий, близький по відтінку до синього, яким зазвичай зображують водну поверхню, тобто іншу стихію. Значить, ось-ось потечуть веселі струмочки і сповістять всьому світу про радісну подію – настання весни. Навіть сліди, виконані хлопчаками в заметах, здається, квапить процес танення.
Птахи на картині Юона “Кінець зими опівдні”
Самі перший вісники приходу весни – це птахи, в даному випадку зображені їх одомашнені родичі – кури. Вперше вийшли вони на довгоочікувану прогулянку після зимової сплячки. І тепер тягнуться до сонечка в бажанні погрітися і навіть покормиться оттаявшими зернятками, благополучно схоронившимися під крижаною шапкою. Яскравими цятками на тлі тьмяного снігу нагадують традиційне російське ласощі на Масляну – льодяники у формі півників. Птах ця недарма обрана художником для зображення. Півень – як раз той, хто виконує роль “каталізатора”, він сповіщає про важливі події в природі – про зміну дня і ночі, а в даному випадку – зміни зими навесні. Це ще й вісники надії, півнячий крик на Русі здавна вважався разгоняющим нечисту силу.
В цілому, картина сприятлива, викликає радість, передає радісне настрій живописця, відображає тремтливість, надію завдяки не таким яскравим, але вже чітко вимальовуються фарбам: це і приємно-блакитні, і смарагдово-зелені, яскраво-оранжеві тони. Навіть відчувається свіжість і особливий запах весняного повітря. Ні з чим не порівнянний.
Твір дають в 7 класі, 3 класі і 4 класі.
