Іноді трапляється так, що один невеликий епізод може змінити думку про людину і подальше життя. Так сталося і в оповіданні Л. Н.Тольстого «Після балу», де не дуже приємні події показали справжнє обличчя людини про який всі думали як про болагородном, вихованій чоловікові.
Про це розповів Іван Васильович, від його імені і ведеться весь розповідь. Саме в його долі і зіграв важливу роль випадок який стався з ним. У той час ще будучи молодим студентом він багато часу розважався, так як навчання багато часу не займала, а що ще можна робити молодій людині до того ж досить багатому. Мріяв згодом вступити на військову службу. Веселий, симпатичний він користувався успіхом у жінок і із задоволенням відвідував бали звані вечори. Один бал йому запам’ятався до дрібниць, він круто змінив не тільки його погляди на життя, але і її саму.
Збираючись на той бал молодий чоловік особливо ретельно, там він очікував зустріти кохану дівчину. Варенька була найкраща: граціозна, висока, весела. На всі танці Іван Васильович запрошував тільки її. Він був опъянен почуттями, серце його співало, голова йшла обертом від щастя. Йому так сподобався танець Вареньки з її батьком, ставним полковником в роках.
Після закінчення балу приїхавши до себе додому молодий чоловік зрозумів, що йому не заснути. І він вирішив прогулятися і пішов до будинку коханої. Але тут його радість і щастя кудись випарувалося. Біля будинку, де жила його Варенька він став свідком страшної сцени, покарання побіжного татарина. Цього бідолаху проганяли через боком солдатів, озброєних палицями, але найогидніше було те, що поруч йшов батько Вари і командував цим неподобством. Побачивши молоду людину він поспішно відвернувся і зробив вигляд, що його не знає.
Ось тут на вулиці була справжня життя. Тепер Іван Васильович дивився зовсім іншими очима на життя і на людей, і на самого себе. Так часто трапляється, що людина в одному місці один, а в іншому зовсім змінюється.
Перш ніж судити про людину варто з ним познайомитися ближче, і подивитися на нього в різних ситуаціях.
Ранок змінило життя Після балу твір (Толстой)
Розповідь Л. Н.Толстого «Після балу» розкриває випадок з життя молодої людини, який повністю змінив світогляд героя.
Головний герой оповідання молодий юнак, студент університету, Іван Васильович. Навчання давалося йому легко і не займала багато часу. Він був життєрадісною, веселою людиною. Вільний час із радість проводив на балах і званих вечорах, де надавався розваг і забав. Один з таких балів залишив настільки сильний слід у душі Івана Васильовича, що герой повністю переглянув своє сприйняття і ставлення до життя. В цей день до званному вечора Іван Васильович збирався дуже старанно: цей бал повинна була відвідати Варенька кохана героя. Дівчина була високою, стрункою і ставний, посмішка завжди прикрашала риси її обличчя. На балу вони багато танцювали, вальси змінювалися мазурками, і Іван Васильович був по-справжньому щасливий, його запаморочило голову почуття любові. Але найбільше в цей вечір його вразив танець Вареньки з її батьком, красивим, струнким дідом, який носив звання полковника.
Після балу героя настільки переповнювало почуття щастя, що він довго не міг заснути. Тому він вирішив прогулятися вулицями сплячого міста. Ноги мимоволі привели його туди, де жила Варенька. Але саме тут щасливим маренням Івана Васильовича судилося розвіється, розтанути. Перед його очима постала страшна картина розправи над збіглим татарином, якого проводили через стрій солдатів, оснащених палицями. Спина татарина була неприродно червоного кольору, по ній струмочками стікала кров. Герой не міг повірити, що вона була частиною тіла людини. Командував цим покаранням батько Вареньки. Він ішов поруч із збіглим солдатом і стежив за тим, щоб інші справно виконували його наказ. Один з солдатів, як здалася полковнику, вдарив татарина не досить сильно. Тоді він кинувся в його бік і з криком почав завдає удари солдату по обличчю. Страшна сцена покарання викликала героя в глибокі роздуми: як може бути старий-військовий, так весело танцював з дочкою на балу, так жорстокий і нещадний? Побачивши Івана Васильовича, полковник відвернувся, зробивши вигляд, що не знає його.
Після цього випадку, герой повністю переглянув свої погляди на життя. Він перестав хотіти бути військовим, перестав відвідувати бали: герой зрозумів що за веселим життям на світських вечірках, ховається більш сумна жорстока реальність. Любов до Варенькі поступово зійшла на немає: вона нагадувала йому ту картину нелюдського покарання, яку він побачив на ранок після балу, що змінив його життя.
