Моральне розкладання
Мало хто з величезної багатонаціональної армії Наполеона міг похвалитися такими професійними і душевними якостями. Навпаки, Бонапарт, піднімаючи своїх підлеглих бойовий дух, прагнув насамперед грати на їх низинних бажаннях і прагненнях. Ведучи свою армію на Москву, імператор обіцяв іноземним солдатам, які не мали ніякої мотивації до геройству, віддати багатий російський місто у повне їх розпорядження, тобто дозволяв його розграбувати. Подібні прийоми він застосовував до воїнам, які були деморалізовані внаслідок виснажливого походу в жорстких кліматичних умовах.
Ці його дії мали не найсприятливіші наслідки. Коли армія французького імператора виявилася залишеною напризволяще в зимовій Москві, яка згоріла від пожежі, влаштованого російськими диверсійними групами, то солдати стали думати зовсім не про славу своєї Батьківщини. Вони навіть не думали про те, яким чином краще всього відступати і повертатися до Франції залишками колись великої армії. Вони були зайняті грабежами. Кожен намагався вивезти з собою якомога більше трофеїв з підкореного ворожого міста. У такому положенні справ, безперечно, була частка провини Наполеона Бонапарта, який провокував подібна поведінка солдатів своїми промовами.
Коли було вторгнення Великої армії Наполеона в Росію, а сталося це 24 червня 1812 року, сам великий полководець на чолі корпусу, чисельність якого налічувала близько чверті мільйона чоловік, перетнув річку Німан. За ним через деякий час вторглися в нашу державу і інші армії. Ними командували такі вже прославилися до цього моменту генерали, як Євген Богарне, Макдональд, Жиром та інші.
