Хрестові походи
За даними істориків, епохою Хрестових походів прийнято вважати період з кінця XI і до початку ХІІ ст. Перші їх учасники називали себе пілігримами, прочанами й учасниками священної дороги. Вперше економічна причина такого військового походу була визначена папою Урбаном в 1095 р. як завоювання багатих земель на Сході для примноження християнського населення світу, яке через збільшення кількості Європа вже не могла прогодувати. Релігійною метою походів Римсько-католицька церква проголосила недопущення зберігання Гробу Господнього в руках невірних.
Перший Великий хрестовий похід почався в серпні 1096 р., у ньому брали участь кілька тисяч простих людей. По дорозі багато померли від хвороб та злиднів, і до Константинополя дійшло дуже мало паломників. З ними турецька армія розправилася швидко. Весною 1097 р. основне військо хрестоносців прийшло в Малу Азію. По дорозі вони захоплювали міста, встановлюючи свою владу, після чого їх населення стало кріпаками у лицарів.
В результаті першого походу позиції католиків зміцнилися, але виявилися неміцними. Вже у XII ст. в результаті опору мусульманських народів князівства і держави хрестоносців впали, а в 1187 р. Єрусалим відвоював Святу землю разом з зберігався там Гробом Господнім.
Знову організовані походи Христового воїнства не приносили відчутних результатів. Так, під час Четвертого хрестового походу (1204) було пограбовано Константинополь, заснована Латинська імперія, однак вона проіснувала до 1261 р. В 1212-1213 рр. було організовано паломництво дітей віком від 12 років, більша частина яких загинула в дорозі. Залишилися дійшли до Генуї і Марселя, де загинули від голоду, потонули під час перевезення на кораблях або були захоплені в рабство.
Всього на Схід було скоєно 8 походів: останній був у бік народів Прибалтики, де були організовані нові міста хрестоносців Рига, Ревель, Виборг і ін. внаслідок насильницького поширення католицького віросповідання зона проживання їх розширилася, з’явилися духовно-рицарські ордени. Але також відбулося і посилення конфронтації між мусульманами, з’явилося агресивний рух джихаду як протест проти насильницьких дій хрестоносців.
