Союз з сепаратистами
Зберігаючи всі атрибути вічової республіки, Вятська земля в кінці XIV століття стала вотчиною суздальско-нижегородського князя Дмитра Костянтиновича, про що він і жителі краю уклали договір. Після його смерті між синами і найближчими родичами почалася кривава міжусобна війна за спадок, в результаті якої Хлынов, а також прилеглі до нього території відійшли синам покійного – Семена і Василя. Однак їх правління тривало недовго – незабаром обоє померли. Їх смерть послужила передумовою для приєднання Вятської землі до Москви, що і здійснив у 1403 році Великий князь Василь III.
Аж до його смерті, що послідувала в 1457 році, в’ятичі зберігали по відношенню до нього повну лояльність, але потім все змінилося. Боротьба за престол, що звільнився між московськими і галицькими боярами, виступали за суверенітет своїх володінь, переросла у збройне протистояння, і в’ятичі прийняли сторону останніх. У цьому вони прорахувалися. Сепаратисти були розгромлені, а їх ватажок Дмитро Шемяка убитий.
