Конфронтація з Великим князем Василем II
З цього часу Вятська земля формально виходить з-під юрисдикції Московських князів. У ній групуються прихильники колишнього феодального устрою державного життя, багато з яких прийшли туди з розореного і спаленого Галича. З них, а також з числа найбільш активних городян формується потужна партія, прихильників якої вдається протягом деякого часу протистояти який правив тоді Великого князя Московського Василя ІІ Темного.
Однак у 1459 році він послав до Хлынову (В’ятці) численне військо на чолі з воєводою Іваном Потринеевым, який після багатоденної облоги змусив його захисників здатися. Після цього непокірне місто знову було приєднано до Московського князівства, але зі збереженням усіх форм місцевого самоврядування.
Останні дні вічової республіки
Ці республіканські вольності в’ятичів вдалося зберегти до 1489 року, поки їм не поклав кінець великий князь Іван III Васильович (дід Івана Грозного). Саме з його ім’ям пов’язане остаточне приєднання Вятської землі до Московському державі. Вирішивши назавжди витравити республіканський дух зі своїх підданих, він не тільки послав на в’ятичів численну рать, але і ополчил проти них татар, чий загін із семисот вершників на чолі з ханом Уриком громив і палив міські пасовиська.
Зі сторінок Архангельської літопису відомо, що загальна чисельність великокнязівських військ, наведених у серпні 1489 року до В’ятці, доходила до 64 тис. осіб, що набагато перевищувало кількість захисників міста. Тим не менш розрахунок москвичів на беззастережну капітуляцію не виправдався. Сховавшись за міськими стінами в’ятичі приготувалися до оборони.
