«На жаль» – це розмовне незмінне вигук. Використовується воно для вираження таких негативних почуттів, як прикрість або розлад. Це слово можна замінити словосполученням «на жаль».
Пунктуація – складна наука, а кома – підступний знак. Частенько при листі виникають питання щодо правильності її постановки.
Правило, досліджуване ще в шкільні роки, свідчить, що вигуки завжди відокремлюються комами. І слово «на жаль» – не виняток. Але і від цього правила трапляються відступу (рідкісні, але вони все ж є).
Тому варто розібратися, в яких випадках після “жаль” кому можна сміливо ставити з обох або однієї сторони, а в яких варто поставити який-небудь інший знак (знак, дужки, крапки).
Вигук «на жаль» виділяється комами, якщо при вимові немає восклицательной інтонації: з двох сторін, якщо стоїть у середині речення; з одного боку, якщо стоїть на початку або в кінці.
Коми не ставляться
- Якщо перед вигуком «на жаль» стоїть сполучник “але”. Після і перед цим поєднанням «але на жаль коми є: “Я б дуже хотіла прийти і привітати тебе особисто, але на жаль, ми занадто далеко один від одного”.
- Якщо вигук «на жаль» входить до складу фразеологізму (стійкого словосполучення) «на жаль і ах». Сам фразеологізм відособлюється, але безпосередньо в ньому знаків пунктуації немає: “Я б із задоволенням позичив тобі грошей, на жаль і ах, сам на мілині”.
Ставляться інші знаки пунктуації
- Якщо слово «на жаль» виступає в ролі оклику вставного речення. У такому випадку після «жаль» є знак оклику, і слово, перебуваючи в середині речення, відособлюється знаками пунктуації, такими як тире (рідше дужками). Варто зазначити, що слово, яке слід за ним, треба писати з малої літери: “У цій ситуації – на жаль! – нічого не змінити”.
- Якщо вигук грає роль окремого речення в тексті. Тоді після нього ставиться крапка або знак оклику (в рідкісних випадках знак запитання): “на Жаль! І Ваше життя нещасна!”
