Інші літературні викриття
Вперше в російській драматургії викриття кріпосництва ми спостерігаємо у Д. В. Фонвізіна. У комедії «Недоук» він показав необмежений поміщицький свавілля, прийняв самі потворні форми в той період, коли при Катерині II спостерігалося посилення самодержавно-кріпосницького ладу.
У числі інших він красномовно зобразив крепостницу Простакову, яка своїх слуг не вважає за людей, так як поводиться з ними як з тваринами. Вона називає їх: «худоба», «дівка», «собача дочка», «погана харя». Простакова впевнена у своїй безкарності, будучи жорстоким і владним деспотом. Вона зневажає також і своїм чоловіком, звертаючись до нього не інакше як до виродкові і рохле.
Викриття людських вад у байках можна простежити на прикладі творів І. А. Крилова. У кожному з них ніби розігрується жива сценка з життя. Поет висміював такі людські вади, як заздрість, лінощі, дурість, хвалькуватість, пустомельство, скупість, жорстокість.
Ось, приміром, одна з його байок «Трішкіна свита». У ній автор звертає потік нищівної критики на людину, що, будучи позбавленим таланту, береться за справу, яка йому явно не під силу. В результаті від свити залишаються одні рукава.
У відомій байці «Вовк і Ягня», де перший уволок іншого в ліс, приводячи у вигляді виправдувального аргументу виключне своє бажання («хочеться мені їсти»), Крилов піднімає актуальну тему всесилля і хижацьких амбіцій людей, що стоять у влади, і безправ’я простого народу.
