Методи дослідження вуглеводневого складу нафти
Для технічних цілей достатньо встановлення складу нафти по вмісту в ній окремих класів вуглеводнів. Фракційний склад нафти важливий для вибору напрямку переробки нафти.
З метою визначення групового складу нафти застосовують різні методи:
- Хімічні передбачають проведення реакції (нітрування або сульфування) взаємодії реагенту з певним класом вуглеводнів (алкенами або аренами). За зміни обсягу або кількості отриманих продуктів реакції судять про зміст визначуваного класу вуглеводнів.
- Фізико-хімічні включають екстракцію і адсорбцію. Так проводять екстрагування аренів діоксидом сірки, аніліном або диметилсульфатом, з наступною адсорбцією цих вуглеводнів на силікагелі.
- Фізичні включають визначення оптичних властивостей.
- Комбіновані – найбільш точні і найпоширеніші. Поєднують в собі два яких-небудь методу. Наприклад, видалення аренів хімічним або фізико-хімічним методом і вимірювання фізичних властивостей нафти й після їх видалення.
Для наукових цілей важливо точно визначити, які вуглеводні нафти містяться або переважають.
Для виявлення окремих молекул вуглеводнів використовують газожидкостную хроматографію з використанням капілярних колонок і встановлення температури, хромато-масспектрометрию з комп’ютерною обробкою і побудовою хроматограмм за окремим характеристичним фрагментным іонів (мас-фрагментография або мас-хроматографія). Використовуються також спектри ЯМР на ядрах 13С.
Сучасні схеми аналізу складу вуглеводнів нафти включають попереднє розділення на дві або три фракції з різними температурами кипіння. Після цього кожну з фракцій поділяють на насичені (парафіново-нафтенові) і ароматичні вуглеводні з допомогою рідинної хроматографії на силікагелі. Далі ароматичні вуглеводні слід розділити на моно-, бі – і поліароматичні з допомогою рідинної хроматографії з використанням оксиду алюмінію.
