Одна з найвідоміших п’єс Дениса Фонвізіна «Недоросль» вже давно і міцно закріпилася в літературних колах, як класицистична комедія.
Займаючись написання даного твору, автор намагався витримати основні норми саме цього літературного напряму. До слова сказати ними є єдність часу, місця і всіх дій, які відбуваються в даний момент, протиставлення одних героїв іншим, як правило більшість авторів протиставляють позитивних героїв негативним. Більше того, крім протиставлення людей один одному, автор показує і те, що в одній людині можуть поєднуватися як хороші, так і погані якості. Так само цікавим цей твір робить те, що автор обирає якийсь іронічний підхід до викриття всіх героїв, і їх внутрішнього світу.
При цьому справедливо буде зауважити, що жанр цього твору «наталка полтавка» – звичайнісінька і банальна комедія, а комедія, яка здатна показати людям всі їхні приховані сторони і вади, і постаратися навчити їх правильно справлятися з вирішенням цих самих вад самостійно.
Автор висміювати своїх персонажів, а над деякими відверто насміхається. Причому іронія присутня на протязі всього твору. Варто відзначити, що багато хто після прочитання цього твору кардинально переглядають свої погляди на цей світ.
Жанр комедії Недоук п’єси Фонвізіна
Твір письменника вважається комедійним класицизмом. Тут є основні вимоги творчого розвитку – тимчасове єднання, місце і розвиток, опис як хороших, так і негативних героїв, нотка іронії до демонстрації людських і соціальних негативних якостей. Але все ж, суть твору – це не тільки комедія, а комедія, яка містить у собі і виховні риси характеру. Письменник сміється над дурним Метрофаном. З іронією ставиться до Простакової, сліпо вірить в грамотність Вральмана. Чесно кажучи, не соромиться своїх усмішок над Скотининым, над тим, як він трепетно ставиться до поросятам і повістей про їх знатному роді. Але так само письменник розкриває й негативні риси – старі погляди і погане виховання всіх кріпосних людей. Дидактичний, повчальний погляд у творі максимально проявляє себе зрозумілому розмові Стародума при спілкуванні з дочкою, Правдиным, Милоном.
Але все ж, при хорошому розборі аналізу твору і виділення головних рис жанру твору, потрібно підмітити, те, що тут ні як не вписується сама трагічність комедії.
Взяти навіть саму смішну сцену, наприклад, коли Митрофан починає створювати свої ведення правопису, і провокує страх – оскільки молодий чоловік через якийсь проміжок часу стає головним всього села. Трагічна доля кріпака класу, яких Простакова жорстоко б’є і лає (наприклад, Еремеевна, якої оплачує ляпасом). Саме з-за цього, більшість сучасних дослідників визначають жанр твору письменника, як комедія, але в той же час і велика не виліковна трагедія, яка залишить слід ще на багато століть. Ще багато століть буде обговорення даного поведінки персонажів.
