Світлана Жуковського читати сюжет
Увечері дівчата захотіли ворожити на свою долю. Одну з них звали Світланою. В цей вечір вона була дуже сумною, адже від її коханого вже рік немає ніяких звісток. Подруги радять Світлані поворожити. Вони були впевнені, що таким чином можна закликати її милого друга.
Дівчина вирішила скористатися порадою подруг і підготувала все для ритуалу: поставила на стіл два прилади і села зі свічкою перед дзеркалом. І ось опівночі пролунав стук у двері, а за спиною дівчини стояв її наречений. Він простягнув їй руки і сказав, що в церкві вже все готово для їх вінчання. У дворі стояли сани з кіньми, на яких вони поїхали.
Всю дорогу наречений мовчить і ніяк не реагує на питання Світлани. Ось і прибули вони в «божий храм». Всередині стоїть труна, навколо якого проводиться обряд поховання.
Коні мчати далі і зупиняються перед хатиною, а самі зникають разом з нареченим Світлани. Дівчина заходить всередину й бачить труну, накритий білим полотном. Трохи заспокоїла дівчину лише розвішані в кімнаті ікони. Помолившись, вона забивається в кут. У хатину влітає голуб, і в тиші чується звук. Їй здається, що небіжчик ворушиться. Полотно відкривається і мрець встає з труни. На допомогу приходить голуб, який сів на груди покійного позбавляє його сил, і той знову лягати. Світлана розуміє, що це лежить її коханий в труні.
У цей момент вона прокидається біля столу перед дзеркалом. Дівчина розуміє, що це був сон і сідати біля вікна. Раптом чує вона дзвін дзвіночка і бачить сани, що під’їжджають до її будинку. І виходить з них її довгоочікуваний наречений.
Цей твір показує, що, незважаючи на різні передбачення або знаки, що ніколи не треба втрачати надію, адже все це може виявитися всього лише страшним сном, прокинувшись після якого розумієш, що попереду чекає життя, наповнена безліччю позитивних моментів.
