Жуковський Світлана читати текст балади

Раз у водохресний вечорок
Дівчата ворожили:
За ворота черевичок,
Знявши з ноги, кидали;
Сніг пололи; під вікном
Слухали; годували
Рахунковим курку зерном;
Ярий віск топили;
У чашу з чистою водою
Клали перстень золотий,
Сережки сма;
Розстилали білий плат
І над чашею співали в лад
Пісеньки подблюдны.

Тьмяно світиться місяць
В сутінках туману —
Мовчазна і сумна
Мила Світлана.
«Що, подруженька, з тобою?
Вымолви слівце;
Слухай пісні круговою;
Вийми собі колечко.
Співай, красуня: «Коваль,
Скуй мені злат і нов вінець,
Скуй кільце златое;
Мені вінчатися тим вінцем,
Заручин тим кільцем
При святому налое».

«Як можу, подружки, співати?
Милий друг далєко;
Мені доля померти
В смутку самотньою.
Рік промчав — вести ні;
Він до мене не пише;
Ах! а їм лише красен світ,
Їм лише серце дихає.
Чи не згадаєш про мене?
Де, в якій ти стороні?
Де твоя оселя?
Я молюся і сльози ллю!
Утамуй печаль мою,
Ангел-утішитель».

Ось в світлиці стіл накритий
Білою пеленою;
І на тому столі стоїть
Дзеркало з свечою;
Два прилади на столі.
«Загадай, Світлана;
У чистому склі дзеркала
Опівночі, без обману
Ти дізнаєшся жереб свій:
Стукне в двері милий твій
Легкою рукою;
Впаде з дверей запор;
Сяде він за свій прилад
Вечеряти з тобою».

Ось красуня одна;
До дзеркала сідає;
З таємницею боязкістю вона
У дзеркало дивиться;
Темно в дзеркалі; кругом
Мертве мовчання;
Свічка трепетним вогнем
Трохи ліет сяйво…
Боязкість у ній хвилює груди,
Страшно їй назад поглянути,
Страх туманит очі…
З тріском пихкав вогник,
Крикнув жалібно цвіркун,
Вісник півночі.

Подпершися локотком,
Трохи Світлана дихає…
Ось… легохонько замком
Хтось стукнув, чує;
Боязко в дзеркало дивиться:
За її плечима
Хтось, здавалося, блищить
Яскравими очима…
Зайнявся від страху дух…
Раптом в її влітає слух
Тихий, легкий шепіт:
«Я з тобою, моя краса;
Укротились небеса;
Твій почутий крик!»

Озирнулася… милий до неї
Простягає руки.
«Радість, світло моїх очей,
Немає для нас розлуки.
Їдемо! Поп вже в церкві чекає
З дияконом, дьячками;
Хор венчальну пісня співає;
Храм блищить свічками».
Був у відповідь розчулено погляд;
Йдуть на широкий двір,
У ворота тесовы;
Біля воріт їх санки чекають;
З нетерпінням коні рвуть
Приводу шелковы.

Дивіться також:  Аналіз вірша Жуковського Лісовий цар 8 клас твір

Сіли… коні з місця враз;
Пашать дим ніздрями;
Від копит їх піднялася
Завірюха над саньми.
Скачуть… порожньо все навколо,
Степ в очах Світлани:
На місяці туманний круг;
Ледве блищать галявини.
Серце віще тремтить;
Боязко діва каже:
«Що ти смолкнул, милий?»
Ні півслова їй у відповідь:
Він дивиться на місячне світло,
Блідий і похмурий.

Коні мчать по горбах;
Топчуть сніг глибокий…
Ось в сторонці божий храм
Видно самотній;
Двері одчинив вихор;
Тьма людей у храмі;
Яскраве світло панікадил
Тускнет в фимиаме;
На середині чорний труну;
І говорить протяжно поп:
«Буди взято могилою!»
Пущі дівчина тремтить,
Коні мимо; один мовчить,
Блідий і похмурий.

Раптом метелиця колом;
Сніг валить жмутами;
Чорний вран, свистя крилом,
В’ється над саньми;
Ворон кряче: печаль!
Коні квапливі
Чуйно дивляться в чорну далечінь,
Підіймаючи гриви;
Видніється в полі вогник;
Видно мирний куточок,
Хижинка під снігом.
Борзі коні швидше,
Сніг підриваючи, прямо до неї
Мчать дружним бігом.

Ось примчалися… і вмить
З очей пропали:
Коні, сани і наречений
Ніби не бували.
Самотня, потемки,
Кинута від одного,
У страшних дівиця місцях;
Кругом заметіль і завірюха.
Повернутися — сліду немає…
Видно їй в хатинці світло:
Ось перехрестилася;
У двері з молитвою стукає…
Двері шатнулася… скрыпит…
Тихо розчинилися.

Що ж? В хатинці труну; накритий
Білою запоной;
Спасів лик в ногах стоїть;
Свічка перед іконою…
Ах! Світлана, що з тобою?
В чию зайшла обитель?
Страшний хатини порожній
Без відповіді житель.
Входить з трепетом, в сльозах;
Перед іконою впала в прах,
Спасу помолилася;
І з хрестом в руці
Під святими в куточку
Боязко причаїлася.

Все стихло… хуртовини немає…
Слабо свічка тлится,
То проллє тремтячий світло,
То знову затмится…
Всі в глибокому, мертвому сні,
Страшне мовчання…
Чу, Світлана!.. в тиші
Легке дзюрчання…
Ось дивиться: до неї в куточок
Білосніжний голубок
З світлими очима,
Тихо вея, прилетів,
До неї на персі тихо сів,
Обняв їх крилами.

Замовкли знову кругом…
Ось Світлані думається,
Що під білим полотном
Мрець ворушиться…
Зірвався покрив; мрець
(Лик темніше ночі)
Видно весь — на лобі вінець,
Затворены очі.
Раптом… в зімкнутих устах стогін;
Силкується він розсунути
Руки охладелы…
Що ж дівиця?.. Тремтить…
Загибель близько… але не спить
Голубочек білий.

Дивіться також:  Аналіз вірша Жуковського Пташка твір

Стрепенувся, розгорнув
Легкі він крилы;
До мерця на груди пурхнув..
Всій позбавлений сили,
Простонав, заскреготав
Страшно він зубами
І на діву заблискав
Грізними очима…
Знову блідість на вустах;
В очах закатившихся
Смерть изобразилась…
Глядь, Світлана… про творець!
Милий друг її — мрець!
Ах! …і прокинулась.

Де ж?.. Біля дзеркала, одна
Посеред світлиці;
В тонкий завісу вікна
Світить промінь зоряниці;
Гучним б’є крилом півень,
День зустрічаючи пеньем;
Все блищить… Світланин дух
Смутен сновиденьем.
«Ах! жахливий, грізний сон!
Не довро мовить він —
Гірку судьбину;
Таємний морок прийдешніх днів,
Що сулишь душі моїй,
Радість чи тугу?»

Села (тяжко ниє груди)
Під вікном Світлана;
З вікна широкий шлях
Видно крізь туману;
Сніг блищить на сонечку,
Пар алеет тонкий…
Чу!.. в дали порожній гримить
Дзвінкий дзвіночок;
На дорозі сніговий пил;
Мчать, наче на сніжних крилах,
Санки коні рьяны;
Ближче; от уже біля воріт;
Ставний гість до ганку йде..
Хто?.. Наречений Світлани.

Що ж твій, Світлана, сон,
Віщун борошна?
Один з тобою; все той ж він
У досвіді розлуки;
Та ж любов у його очах,
Ті ж приємні погляди;
Ті ж солодких вустах
Милі розмови.
Отворяйся ж, божий храм;
Ви летите до небес,
Вірні обітниці;
Зберіться, стар і млад;
Зсунувши дзвінки чаші, в лад
Співайте: многи лети!

————————————-

Посміхнись, моя краса,
На мою баладу;
В ній великі чудеса,
Дуже мало складу.
Поглядом щасливий твоїм,
Не хочу і слави;
Слава — нас вчили — дим;
Світло — суддя лукавий.
Ось балади толк моєї:
«Кращий друг нам у житті цього
Віра в провидіння.
Благ творця закон:
Тут нещастя — брехливий сон;
Щастя — пробудження».
Про! не знай цих страшних снів
Ти, моя Світлана…
Будь, творець, їй покрив!
Ні печалі рана,
Ні хвилинної смутку тінь
До неї так не торкнеться;
В ній душа як ясний день;
Ах! так пронесеться
Повз — лиха рука;
Як приємний струмочка
Блиск на лоні луки,
Будь вся життя її світла,
Будь веселість, як була,
Днів її подруга.

Дивіться також:  Аналіз вірша Жуковського Море 9 клас твір

Світлана Жуковського читати сюжет

Увечері дівчата захотіли ворожити на свою долю. Одну з них звали Світланою. В цей вечір вона була дуже сумною, адже від її коханого вже рік немає ніяких звісток. Подруги радять Світлані поворожити. Вони були впевнені, що таким чином можна закликати її милого друга.

Дівчина вирішила скористатися порадою подруг і підготувала все для ритуалу: поставила на стіл два прилади і села зі свічкою перед дзеркалом. І ось опівночі пролунав стук у двері, а за спиною дівчини стояв її наречений. Він простягнув їй руки і сказав, що в церкві вже все готово для їх вінчання. У дворі стояли сани з кіньми, на яких вони поїхали.
Всю дорогу наречений мовчить і ніяк не реагує на питання Світлани. Ось і прибули вони в «божий храм». Всередині стоїть труна, навколо якого проводиться обряд поховання.
Коні мчати далі і зупиняються перед хатиною, а самі зникають разом з нареченим Світлани. Дівчина заходить всередину й бачить труну, накритий білим полотном. Трохи заспокоїла дівчину лише розвішані в кімнаті ікони. Помолившись, вона забивається в кут. У хатину влітає голуб, і в тиші чується звук. Їй здається, що небіжчик ворушиться. Полотно відкривається і мрець встає з труни. На допомогу приходить голуб, який сів на груди покійного позбавляє його сил, і той знову лягати. Світлана розуміє, що це лежить її коханий в труні.

У цей момент вона прокидається біля столу перед дзеркалом. Дівчина розуміє, що це був сон і сідати біля вікна. Раптом чує вона дзвін дзвіночка і бачить сани, що під’їжджають до її будинку. І виходить з них її довгоочікуваний наречений.
Цей твір показує, що, незважаючи на різні передбачення або знаки, що ніколи не треба втрачати надію, адже все це може виявитися всього лише страшним сном, прокинувшись після якого розумієш, що попереду чекає життя, наповнена безліччю позитивних моментів.