Сильні, сміливі, хитрі
Щоб правильно розуміти сенс казок, потрібно вміти трактувати особливості персонажів. Приміром, богатирі, про яких так часто оповідають оповіді, фактично всі є типовими дурнями, тому що вони простодушні, адже в силі немає і не може бути хитрощі. Класичний сюжет розповідає про те, як герой перемагає ворога, а хитрий супротивник присвоює собі всі заслуги. У казках слов’ян сила з хитрістю не можуть йти одним шляхом, і подвиги доступні лише тим, хто не хитрує. Тому і щастить дурневі, що він не відрізняється таким характером і схильністю до обману.
Досить цікаві викладки людей, що вивчають зміст казок, щодо типового образу царя. У більшості оповідей такої або хворий, або старий, або має якісь ще недоліки. Припускають, що образ спрямований на підвищення розуміння значущості самостійної поведінки. Той, хто може сам приймати рішення, вважається хорошим, а ось цар, залежний від інших – об’єкт постійного обману. Будучи дурним, він схожий з примхливим дитиною, яка постійно робить помилкові вчинки. Дурень, якого зазнає такий цар, з успіхом витримує всі перевірки, тому що загартований складнощами, а от сам перевіряючий не готовий до цього – і страждає по своїй же вині. Інфантильних персонажів у слов’янських переказах, треба визнати, недолюблюють – хорошими вони не бувають.
