Затока Хреста
Затока розташований біля південного берега Чукотського півострова. Був відкритий Семеном Дежневым. Нанесений на карту теж Курбатом Івановим (спочатку був названий Ночан). Був перейменований на честь свята Святого Животворящого Хреста Господнього Витусом Берінгом у 1728 році.
Глибина моря в затоці – близько 70 метрів. Він врізається В сушу на 102 кілометра. Біля входу він вже, ніж у середній частині: 25 і 43 кілометра відповідно.
Природні умови, рослинний і тваринний світ
Клімат тут, як і слід було очікувати, дуже суворий, субарктичний, морський. Середня температура в липні становить +11 градусів, у січні – 22 нижче нуля. Середньорічна температура повітря – близько 7 градусів морозу. Майже весь рік в Беринговому морі Анадырский затока (в честь кого названо море, зрозуміло без пояснень) покритий льодами.
Анадир розташований в зоні вічної мерзлоти, і більшість його будинків зведено на палях. Літо тут дуже коротке: у травні та жовтні температура повітря нерідко нижче нуля. Проте зимові показники все ж менш суворі, ніж на інших територіях Чукотського автономного округу, що в глибині материка, завдяки близькості моря.
Опади в цьому регіоні випадають переважно влітку (близько 350 мм рт. ст. у рік). Вода в серпні прогрівається в середньому до 12 градусів вище нуля, зафіксований абсолютний максимум становить 16,9 градуси вище нуля.
Води затоки багаті рибою. Це і камбала, і лососеві, тріска, і мойва. Основний промисловий вид – кета. У затоці живуть гренландські і сірі кити. Тут можна зустріти і білих ведмедів. Сім видів мешкають в затоці ссавців занесені в Червону книгу.
Береги Анадирського затоки – це заболочена або гірська тундра. Рослини тут переважно низькорослі: арктична верба, береза худа, з ягід – лохина, журавлина. Чагарники ростуть в долинах річок. Найбільше тут мохів і лишайників, самих невибагливих і витривалих представників флори.
