Василь Андрійович Жуковський став родоначальником теми романтизму зі своїм неповторним стилем. Балада «Людмила» написана Жуковським на основі твори німецького поета Бюргера.
Сюжет балади полягає в тому, що молода дівчина чекає на свого судженого, який пішов на війну в далекий чужий край. Але ось все військо повернулося з перемогою, немає лише улюбленого Людмили, він загинув на полі брані.
Балада поєднує в собі як реальність, так і містичні сюжети. Суть твору в тому, що людина, перш за все, повинен відповідально ставитися до своїх бажань, тим більше. Якщо вони озвучені.
Не дочекавшись свого коханого, дівчина починає нарікати на долю, вона відрікається від Бога. Звинувачує його в тому. Що творець не почув слізні благання зберегти життя нареченому. Людмила звинувачує і докоряє Бога. Почувши її богохульні промови, мати намагається зупинити і застерегти свою дочку. Мати пояснює їй, що Творець все бачить і чує, а якщо наречений загинув, значить, Бог послав таке випробування, яке треба просто пережити. Але Людмила стоїть на своєму, вона ніяк не хоче виправдати Творця, і відмовляється вірити в його милосердя і справедливість. Зрештою, вона волає до Бога, що їй нема життя без коханого, що краще померти. Людмила каже, що з милим їй буде скрізь добре, а без нього – і «райський край безрадісна обитель».
Ось сховалося сонце, настала ніч, і в опівнічний час дівчина почула тупіт коня. Потім пролунали кроки, і Людмила почула голос свого коханого. Наречений кличе дівчину їхати з ним у далеку дорогу. Наречена готова їхати зі своїм судженим хоч на край світу. Молоді люди сіли на коня і вирушили в дорогу. В дорозі милий говорив, що шлях належить неблизький, і треба поспішати. Коли вони доїхали до місця, дівчина побачила, що вони знаходяться на кладовищі, навколо безліч могил з хрестами, а в центрі кладовища стоїть церква. Кінь зупинився біля свіжої могили, пролунав тріск, могила розверзлася, і відкрився труну. Людмила побачила свого милого: страшного, посинілого мерця. Труп піднявся з труни, і поманив до себе наречену. Людмила звалилася замертво в труну. Навколо піднімаються мерці, і хором співають, що Творець виконав волю дівчини, і з’єднав її з коханим.
Так автор показує, що не можна йти на поводу своїх бажань. Людина має до чогось прагнути, а якщо на його долю випадають якісь випробування, то не можна опускати руки, треба боротися і йти вперед. Якщо піддатися слабкості, вмираєш духовно.
Твір Аналіз вірш Людмила Жуковського
Ця поема Жуковського схожа, по-моєму, на страшилку. На романтичну, добре написану, зарифмованную…
Героїня Людмила, мабуть, дівчина з характером. Вона закликає свого загиблого нареченого, незважаючи ні на що. Не вірить, що він загинув, не хоче вірити… І ось він є їй. Начебто живий.
І її забирає з ним вірний і дуже швидкий кінь. Але відчувається, що це все якось підозріло, похмуро. Ніч, ворони каркають, кінь містичний, наречений якийсь надто блідий.
Вони скачуть досить довго. Наречений приємні слова Людмилі говорить… І ось прибули вони, здається, іншу країну. До речі, Людмила щось дивне передчуває. Наприклад, вона не хоче їхати в ніч, просить дочекатися світанку, але наречений дуже поспішає. Але ти сам не розумієш, адже, може бути, правда, поспішає людина, нічого страшного. А кінь летить прямо, але, бути може, це поет так гарно пише. Всі питання з’являються у читача… У мене з’являлися, у моїх подруг – теж.
І ось продовження цієї страшної казки – прилітають вони до якоїсь могилі! Кінь з нареченим «бухнули» прямо в могилу, а Людмила одна залишилася. Тут тріск, могила розкривається… а там практично скелет! Не треба говорити, як страшно Людмилі. І ще гірше – той мрець починає тягнутися до неї. Це і є її наречений загинув! Потрібно їй ступити на цю могилу, тоді він її забере з собою.
І тут ще гірше – з інших могил цього кладовища полізли мерці! Всі шепочуть, що вона сама добилася такої долі. Навіщо не брала реальність? І все з-за того, що Людмила обурювалася, не вірила, вважала несправедливим те, що було показано на початку поеми. Там повернулися війська, всі війни зустріли своїх наречених, а її жених не повернувся. Їй повідомили, що він загинув. Але вона заупрямилась… Їй же говорили, що бунтарям буде пекло, потрібно бути смиренною – це явно християнські ідеї. Власне, вони ілюструються в поемі. Людмила, хоч і боїться, але не молиться, тому їй, напевно, і немає порятунку, як героїні іншої поеми – Світлані.
Написана поема, звичайно, дуже красиво – поетично. Описуються відчуття героїв, почуття. Там багато діалогів – розмов головних героїв.
Мені поема сподобалася, але трохи налякала. Я б точно не порадила її читати вночі одному.
9 клас
