Починає розповідь Стара Ізергіль історія про Ларре – молодому і сильному сина орла, який не захотів миритися з людськими законами і став ізгоєм. В образі Ларрі Горький описує втілену гордість і пиха, ця людина (Ларра) вважає себе вище всіх інших людей, і в цьому його основна трагедія як говорить Горький вустами одного зі старійшин у цьому оповіданні.
Ясна річ, Гіркий досить повчально вчить своїх читачів відмовитися від гордості і пошукати смирення у власній душі, але він не дає потрібних відповідей чому саме слід так чинити. Адже Ларра є сином орла, він спочатку відрізняється від людей, він спочатку більш спритний, сильний і може заволодіти всім, чим захоче. Тому він претендує на визнання дівчини, а потім претендує на інші блага, якими володіє плем’я і забирає потрібне.
Між старійшиною і Ларрі відбувається діалог, в якому той питає його про залучення до себе дівчата і Ларра запитує про те, хіба не володіють люди більшим, ніж мають спочатку і хіба не нормально хотіти чогось більшого, ніж власне тіло і власна мова, які даються кожному розпорядження. Старійшина досить мудро відповідає про платі, яку виконує кожна людина, за будь-яке отримане їм благо, він платить силою чи розумом, іноді самим собою. При цьому гіркий втрачає цілком очевидне розвиток цієї думки.
Адже Ларра може заплатити всім цим і, більш того, може заплатити краще багатьох, він гордий по праву. Хіба в племені не стають правителями найкращі, а іноді просто найсильніші, ті, хто вирішив привласнити собі владу? Такий людський порядок, так чому б людям було не зробити Ларру своїм правителем, якщо вони орієнтуються на розумну оплату за різні блага.
Адже Ларра міг краще інших оплатити власну владу, так і можливо правителем був би досить гідним, так як кому якщо не правителю вважати себе кращим за інших, височіти над ними і зберігати в душі гордість? Тим не менше, люди відкидають його, прирікаючи на вічне існування в самоті й забутті. Такий підсумок виявляється для гордого сина орла трагічним і він шукає загибелі, але приречений на вічні поневіряння.
Звичайно, Горький створював антитезу Данко, який завершує розповідь і робив повчальну історію. Тим не менш, на мій погляд, деякі елементи цієї історії не зовсім доопрацьовані і суперечливі. Дійсно хочеться отримати якийсь урок з історії гордого Ларрі, хоча в підсумку з’являються тільки сумніви.
Практичний досвід говорить про вигоду наслідування подібного герою, для кого-то Ларра може навіть стати своєрідним ідеалом, так як на відміну від Данко він ні в чому собі не відмовляє і дійсно підноситься над людьми у багатьох відношеннях. Хіба не почуття переваги над іншими шукає більшість людей? Хіба не гордість керує їхніми вчинками?
Хоча, звичайно, якщо розглянути суть подібних людей докладніше, то вони дійсно є самі для себе карою. Вони носять у собі власні вади, з якими ніколи не зможуть розлучитися.
