Аналіз оповідання Пісня про сокола
«Пісня про Сокола» відноситься до ранніх творів Максима Горького, які здебільшого сприймаються читачами як фантастичні оповідання, легенди, казки, які не мають нічого спільного з реальним життям того часу. Проте слід розуміти, що важливим поштовхом до появи ранніх речей письменника сприяли революційні рухи кінця XIX століття. Зокрема, «Пісня про Буревісника» вважалася тоді якимось закликом до революційних змін. У той же час «Пісня про Сокола» сприймалася як байка, казковий твір, побудоване на алегоричних образах.
Оповідання, а саме виконання самої пісні йде від особи оповідача – кримського пастуха Рагима. На початку розповіді дається надзвичайно гарне опис пейзажу, через яку природа представляється як щось живе, одухотворене, наділене потужною енергією і стриманою силою. Почуття величі могутнього природи надає бадьорий життєрадісний лад сприйняття світу навколо нас, закликає прагнути до щастя, добиватися його і навіть, якщо це необхідно, битися за нього.
Величність природи постає певним контрастним тлом, на якому яскраво виділяється образ високого, сивого, худорлявої і мудрої людини, яка прожила ціле життя і сповненого життєвою мудрістю. Зараз для нього все навколо здається легким, непевним, одухотвореним, а їм самим володіє лише одне бажання – думати, мислити, міркувати.
Дивлячись в нескінченну далечінь, старець віддається філософським думам, розмірковує про смерть, про бога, про сенс життя. Свої думки герой наділяє у форму пісні про хороброго Соколі і Вже-обивателя. Картина виглядає наступним чином: далеко височіють гори, де посеред їх недосяжних вершин і починається дія. Внизу хвилюється морська вода, а в безкрайньому небі сяє яскраве сонце. У самій глибині гір розташовується темне, сире ущелину, де мешкає Вже.
Сокіл уособлює собою сміливість, життя, боротьбу. У той час як Уж – втілення лінощі, боягузтво і малодушності. Перший з них з’являється на тлі бурхливих вод, він повержений в бою, але продовжує боротися за життя. Другий при цьому знаходиться в звичній для нього обстановці і не поспішає залишати спокійне та безпечне місце. Для хороброї птиці подібні умови рівні смерті, він задихається в них. Сокіл нудиться від безсилого гніву, страждаючи і переживаючи за свого поразка в битві, але після слів Вужа про те, що в ущелині йому тепло і чудово, Сокіл немов би знаходить нові сили і прозріває.
Обидва цих героя відображають різні точки зору на те, що є таке сенс життя. Для Вужа цей сенс зводиться до спокійного, безропотному і позбавленого всяких устремлінь існування. Сокіл бачить сенс в тому, щоб здійснювати героїчні вчинки і сміливі діяння, слідуючи за духовними поривами своєї пристрасної натури. Вже насміхається над Соколом, він не розуміє, навіщо все це потрібно, якщо кінець всіх чекає абсолютно однаковий.
Вмираючи, Сокіл розуміє, що прожив яскраве щасливе життя, а загибель є лише продовженням життя. Смерть Сокола – це заклик до продовження боротьби, що символізує початок безсмертного життя.
8 клас
