Це вірш Пушкіна присвячено друзям по ліцею, і, звичайно, навіть у назві відображена святкова дата відкриття того самого ліцею ліцею. Досі це день ліцеїста в Росії.
Іменитих (і перше) випускників цього закладу пов’язувала міцна дружба. У вірші Олександр Сергійович про кожному говорить цікаво і приємно.
Починається вірш з опису осінньої природи: перший мороз, сумний день, багряний захід… настрій смутку і меланхолії. Герой п’є вино, щоб заглушити душевний біль, згадує юність. Тепер він живе ніби в келії, хоч це багато прибрана кімната (з каміном навіть), але Пушкіну в ній холодно і самотньо. Він зізнається, що п’є один – поруч немає жодного друга. А так би хотілося з кимось поговорити по душам, помовчати, потиснути серцево руку приятеля… Але у героя тільки спогади. Його уява кличе з минулого друзів. В цей день якраз день їх ліцею. Самотній герой задає порожнечі питання. Наприклад, хто з друзів зараз теж святкує цю дату, хто, взагалі, про неї пам’ятає. Захопившись світським життям, своїми турботами, вони могли й забути. Аби всі були живі…
І тут де поет сам собі подумки відповідає, що не прийшов, наприклад, його друг – Корсаков. Він ніби ще живий Пушкіна: з вогнем в очах, з гітарою. Насправді один вже похований в Італії, а на його могилі немає навіть жодного слова російською.
Далі згадується Матюшкін – мореплавець в кругосвітню подорож. Він може бути де завгодно – в тропіках або в льодах. Пушкін бажає цього неспокійного людині щасливого шляху. Його друг зберіг ліцейський запал, точно не забув друзів.
В основному, автор не називає імен друзів. Тоді вони були на слуху, тепер можна звертатися до коментарям.
Тепер строфа, де автор захоплюється їх міцною дружбою, яку поєднало Царське Село. Зізнається, що від тягот життя хотів забутися з новими приятелями, які поруч, але тих ліцейських друзів ніхто не замінить.
І далі згадує Пушкін друзів, які ще ближче йому, адже вони приїжджали в його посилання. Першим прибув Пущин. Другим – Горчаков, з яким зустрівся вигнанець на дорозі. І хоча їх доля давно розвела, вони були раді зустрічі. А Дельвиг з’явився, коли поет майже впав у смуток, один пробудив у ньому натхнення. Дельвиг теж поет, але не схожий на Пушкіна за темпераментом. Йому не потрібні оплески, він творить в тиші і для себе. Згадує поет і інших… і викладачів, і засновників.
Закінчується вірш оптимістично, вигуками у хвалу ліцею.
Аналіз вірша 19 жовтня Пушкіна
Знаменитий і відомий вірш «Дев’ятнадцяте жовтня» великого російського письменника Пушкіна Олександра Сергійовича вже дуже давно отримало своє визнання й народну славу. Варто відзначити, що цей вірш є строфическим, і таких творів у даного автора не багато. У його створення використовуються восьмистишья, які доповнюються відомим письменницьким прийомом формулою римування.
Головною темою вірша стає тема дружби, і вона з особливою повнотою і ретельністю розкривається автором у його по-справжньому поетично створеному шедевральному творі «Дев’ятнадцяте жовтня». Написано цей твір у тисяча вісімсот двадцять п’ятому році.
Так само варто зауважити, що у цього твору є посвята, воно присвячене відкриттю ліцею. Не можна не відзначити, що його найперші рядки, які можна назвати початковими оповиті сумом, тугою, сумом. Всі ці почуття викликаються життя, і обставинами, які йому передують.
Під час створення даного твору Пушкін знаходиться у засланні, і не має жодної найменшої можливості зустрітися зі своїми друзями, в самий знаменний день для них. Але, незважаючи на це автор намагається зробити все можливе, щоб душею бути поруч з ними і намагатися передати їм свої почуття, навіть на відстані.
Насамперед у ті часи особливо цінувалася в друзях їх віра дружбу, схожість практично всіх напрямків, рішення прийти на допомогу в саму важку і важку хвилину. Це береже своїх близьких і Олександр Сергійович, який щиро вдячний своїм друзям за справжню й непорушну дружбу.
Так само слід зазначити, що у вірші згадано кілька людей, які так само як і автор перебували в засланні в той час. Саме завдяки своїм думкам про рідних і близьких, а так само завдяки цим людям Олександр Сергійович не відчувала себе сумно і самотньо.
Аналіз вірша 19 жовтня за планом
