Знову я ваш
Сповнене суперечливих почуттів елегія «Знову я ваш», звернена до друзів молодості. Тут не похміллям, а радісним балом представляється юність. У той час друзі були всього дорожче поетові… Але пройшли роки, він і його друзі змінилися, подорослішали. Поет сумує за наївності тих років, каже, ніби «ненавидить радість», відкидає ліру. Це момент смутку, адже Пушкіну здається, що його забула поетична муза.
Щасливий, хто…
В елегії «Щасливий, хто…», природно, переважають сумні мотиви. Привід для смутку в тому, що поет розуміє, що молодість пішла. З нею його покинули такі прекрасне почуття як любов. А щасливий той, у кого є надія. Життя здається Пушкіну похмурою, її квітку зів’яв. Але і в самих сумних рядках поет знаходить відтінок радості. Тут він посміхається хоча б сльозам за колишньої любові.
