Вірш «Хмара» написано Пушкіним в 1835 році. Це твір не велике, але він вміщує в себе дуже багато цікавого і приємного, що дуже важливо як для читачів, так і для самого поета. Це твір, як вважають критики, вважається гімном літнього дощу, так як воно красиво і присвячується саме цьому явищу природи влітку. Пушкін зміг правильно і вельми своєрідно описати ті емоції, ті враження, які відбуваються у людей в душі, коли вони дивляться на дощ, а також, відчувають його. Люди здатні бачити багато, але все ж не кожен. Але Пушкін чудово все описав у літню пору.
Перші рядки вірша присвячені від автора прямо до хмарі. Ця хмара – дуже самотня, тому що вона сама по собі пливе спокійно по небу, яке в той момент – кольору лазурі. Вона ніби шукає місця, де змогла б зупинитися, відпочити. Але все не знаходить. Пушкін, як герой твір як ліричний герой, не дуже справедливий, так як він звертається до хмарі, кажучи їй, щоб вона прибрала з неба, так як заважає. Це підкреслює те, що все в світі робить щось своє певне, і йде, не заважаючи іншим робити свою справу.
Олександр Пушкін – це письменник, який був свого часу дуже відомий, як і в простому суспільстві, так і у вищій. Саме ця людина, письменник і поет дуже талановитий. Його творчість шанують навіть зараз. І саме він вважається найпершим з усіх російських письменників і поетів, який почав використовувати дл своїх творчих творів цікавий і дуже хороший літературний прийом, який як би з’єднує людину і природу навколо. Тому в цьому твір, який називається «Хмара» можна побачити такий літературний прийом. Він використаний не тільки в цьому творі. Але саме в цьому він був першим застосований.
