Аналіз вірша Няні Пушкіна
Вірш «Няня» А. С. Пушкін написав в 1826 році. Присвятив він цей твір своєї улюбленої співрозмовниці, другу, няні Орині Rodionovne, яка з самого дитинства знала і виховувала поета. Няня стала прототипом багатьох творів письменника. Всі її казки, оповідання стали для А. С. Пушкіна фундаментом для створення власних авторських казок. Навіть на засланні в Михайлівському вона не залишила Сашу одного, була завжди поруч з ним.
Тема вірша: про розлуку з близькою за духом людиною, порадницею.
Поет описує няню, як просту господарську жінку, яка любить в’язати на спицях. Живе вона в невеликому будиночку, в лісовій глушині. Її життя тиха, розмірене. Але це спокій порушують думки про улюбленого вихованця Саші. Няня постійно визирає у вікно, бажаючи побачити знайомий силует.
Ліричний герой сумує за няні, бажає вберегти її від переживань і турбот, але, на жаль, не може постійно перебувати в Михайлівському.
Завдяки такій підтримці няні, А. С. Пушкін досяг таких висот. Вона стала для нього «другою мамою».
Основна думка твору в тому, щоб ні за яких обставин не забувати рідних людей.
Жанр вірша «Няня» – послання. Віршовий розмір – чотиристопний ямб. А. С. Пушкін застосовує перехресне риму. У творі можна спостерігати музичний ритм. За допомогою повільного ритму автор передав відчуття смутку, які переживав він сам і його няня.
Вже з перших рядків вірша читач бачить щирі почуття, які А. С. Пушкін відчував до няні. Звертаючись до няні, поет використовує самі ніжні і ласкаві слова: подруга, голубка. Ця жінка по-справжньому стала для нього рідною і близькою людиною.
Почуття няні А. С. Пушкін передає за допомогою художніх засобів: порівнянь, епітетів, метафор
5, 6, 7 клас
Аналіз вірша Няні за планом
