Пушкін – це письменник і поет, одним словом, дуже творча особистість, яка сама по собі є дуже великим романтиком. Він – російський поет, який завжди був переконаний, що все найпрекрасніше – це природа, що оточує людину. Адже саме він тому і створював багато шедеврів, які потрясали всіх у багато часів, як красиві твори з таким точним опис природи, погоди і інших природних явищ в світі. Це завжди було описано романтично і красивими епітетами.
Твір Пушкіна за назвою «Зимовий ранок» теж дуже незвично. Воно красиво написано, так як пензель поета змогла прекрасно описати в цьому творі красу зимового ранку, яке тільки настав, і ще – є легкий вітерець і морозець. Також, він прекрасно міг виражати свої емоції, які такі зворушливі й ніжні. Пушкін захоплюється природою зими, цього ранку, який тільки-но настав.
Вірш Пушкіна «Зимовий ранок» було створено ним у 1829 році. Саме тоді Пушкін зміг відтворити яскравий ефект зимового ранку, саме він зміг сам, захоплюючись, тим не менш, передати й іншим – своє захоплення і захват, яким він так упивався. Історія цього твору також незвичайна, як і саме твори. Читачі і шанувальники його не могли не звернути уваги, що смаки і настрої, а також, стиль письма і оригінальності змінювався у Пушкіна. А тому поет не міг цього не помітити. Він дуже ображався, і це його непокоїло. Адже він – сам ставав дорослішим, а також – більш зрілий. Його почуття мінялися, часто з кожним роком, а тому він не міг таке контролювати. Але все ж дуже засмучувався через думок про нього і його творчість читачів. Але вони продовжували вимагати чогось звичного і звичайного, що їм знайоме давно.
Аналіз вірша Зимовий ранок Пушкіна
Рік створення цього ліричного вірша (1829), на думку біографів, виявився для Олександра Пушкіна не найпростішим. Поет відчував себе під постійним наглядом поліції. Його мало хто розумів… Навіть захоплені його талантом читачі були не зовсім задоволені. Вони чекали від поета звичного для них творчості, але його талант розвивався, Олександр Сергійович відкривав для себе нові поетичні горизонти. Вважається, що саме відволіктися від неспокою він поїхав до друзів під Петербург. Там краса зимової природи, дійсно, подарувала йому нове натхнення, на хвилі якого і було створено це найвідоміший вірш.
Твір являє собою мова до красуні, яка за негой, ранковим відпочинком готова пропустити чудовий ранок. Це морозний, сонячний ранок здається ще більш прекрасним порівняно з попереднім ввечері. Тоді розігралася справжня буря. Ніби жива, лютувала хуртовина. І були похмурі хмари, і місяць тривожно жовта… Погодні умови все-таки не можуть не впливати на людину – героїня була сумна.
Але це було вчора. Після слова «нині», оповідач завмирає від захвату, що передається трикрапкою. І після паузи слід опис ранку. Пушкін говорить про новий початок. Є вислів, що ранок мудріший. За ніч змінюється погода, атмосфера, обстановка. Все, що здавалося сумним і страшним вчора, стає приводом для радості, знаходиться вирішення всіх питань. На щастя героїв вірша, їм навіть не довелося шукати краси в бурі, її змінив штиль – прекрасна погода.
Здається, що сяє все на тлі блакитних небес і білого снігу. Навіть чорний ліс тут прозорий. Кімната в такий холод наповнена теплим «бурштиновим» світлом. Зігріваюча піч весело тріщить. І дуже приємно відпочивати вдома, але ще краще буде героям на вулиці. Саме тому поет пропонує безмовною співрозмовниці здійснити прогулянку на санях – запрягти кобилку. І він вже передчуває прогулянку по снігу, простір, свіжість… І весь цей край, все навколо рідне для поета.
Навіть школярі часто вчать напам’ять ці прекрасні, мелодійні рядки. Здавалося б, тут мова йде виключно про красу зими, про радощі життя. Звичайно, це і є основні теми, які відразу впадають в очі. Однак Пушкін навіть у пейзажному вірші міг показати щось набагато більше: відносини, почуття, роздуми. Все це нерозривно пов’язано з прекрасним описом природи.
6 клас, 3 клас.
Аналіз вірша Зимовий ранок за планом
