У першій строфі цього ліричного вірша Федір Тютчев призводить психологічний затвердження дуже дивного явища. Використовуючи узагальнений “ми”, поет звертає увагу читачів на те, що гублять як раз улюблене. Тут же йдеться про буйної і сліпої пристрасті. До речі, в самій назві несподівано звучить поєднання “любити убивчо”, тобто це прекрасне почуття може і знищувати.
Далі автор розкриває твердження на прикладі. Тютчев ніби звертається до співрозмовника, картаючи його. Поет нагадує цьому чоловікові, що ще не так давно він любив прекрасну жінку. Чоловік тільки рік тому пишався своєю перемогою над нею, називав кохану свою. І тепер може назвати так, але от тільки жінка з-за його любові вже не та. Слід опис колись прекрасної дами: ні усмішки, ні рум’янцю, ні щасливого блиску очей… “випалили” гіркі сльози.
Автор продовжує задвать питання винному, чому зникла радість і краса. Його любов стала ганьбою, вироком, жахливим тягарем. Її щастя було занадто швидкоплинним, тепер залишилася тільки біль. Тут уловлюються звинувачувальні інтонації.
Вірш закільцьовано повторенням першої строфи, яка тепер звучить як висновок.
Аналіз вірша Про, як убивчо ми любимо Тютчева
Практично всі вірші Тютчева були присвячені певним жінкам або музам, в яких він був закоханий. Також вірш “Про, як убивчо ми любимо” вийшло у світло, воно несло схожий зміст. Для початку історія з життя великого поета, яка допоможе краще розібратися у вірші:
Тютчев був закоханий в Олену Денісьеву і складався з нею в близькому зв’язку, що, звичайно, відбилося і на відносини з справжньою дружиною. Після того, як коханка письменника завагітніла, її вигнали з дому, про неї погано говорили в світі, але Тютчев не залишив її, а пройшов весь цей шлях разом з нею. Після цього випадку поет написав цей вірш.
Свій вірш автор починає з кількох запитань, на які йому належить відповісти самому. Але справа в тому, що відповіді він знає давно, і від цього стає набагато гірше. Далі – в середині – починаються опису спогадів Тютчева: слова про перших зустрічах і почуттях. Кінець же говорить, що всі неприємності, які трапилися у коханки Тютчева виникли через почуттів між ними. При прочитанні останній частині можна вловити, що автор винить тільки себе в тому, що трапилося. Адже саме любов принесла стільки зла і нещасть.
Вся лірика Тютчева показує те, що за любов’ю варто безвихідь. Для поета любов зовсім не прекрасне почуття, він бачить в ній біль і розчарування. Дане вірш служить підтвердженням цих суджень. Для того, щоб зрозуміти справжню любов потрібно пройти через багато випробувань, а не тільки відчувати щастя і радість.
Даний твір Тютчева має розмір – ямб, складається з віршів, яких налічується десять. Можна зауважити, що і на початку, і в кінці знаходиться повтор рядків, а щоб повністю зрозуміти сенс вірша, автор ставить багато окличних і питальних знаків.
Аналіз вірша Про, як убивчо ми любимо за планом
