Твір Аналіз вірша Невимовне Жуковського
Це вірш правильніше за все віднести до розділу «філософське». Воно висловлює захоплення природою, нездатністю людини передати всю цю красу, особливо словами.
Звичайно, в цьому творі багато застарілих для нашого часу слів: сей, спирается, глас… Але навіть зараз воно читається не дуже важко, навіть урочисто, чудово передає думку.
Починається воно з філософського питання про те, що мова не може передати всю красу природи, що вона – досконала. А він – ні. Природа, як жива, «розкидала» навколо красу. Тим більше, зробила вона це просто граючи. Дійсно, красу можна знайти в будь травинці, краплі… Поет захоплюється природою.
Тут Жуковський згадує не тільки поетичне перо, але і пензель художника. І знову каже, що фарбами на полотні не передати всього досконалості.
Але тут вже робить поступку Василь Андрійович робить поступку, щоб зовсім творчі люди рук не опустили. Каже, що під натхнення можна трохи передати прекрасні риси. (Про природу Жуковський говорить, як про жінку, про богиню…)
Проте далі знову питання-питання. Наприклад, як передати живе в мертвому (мовою)? Те саме невимовне й святе, що тільки серце бачить.
Тепер (у вірші одна строфа) Жуковський наводить приклад земної краси. Годину вечірнього преображення, приміром, хороший не тільки фарбами, ароматами, але і сум’яттям приємним в душі спостерігача. Це відчуття теж не пояснити, так як воно і хворобливе і приємне. Все на грані, у з’єднанні.
І Жуковський підводить читачів до отгадке – живе в польоті не зупинити. Передаючи, ти зупиняєш рух, а це вже не те. І знову питання – вже, в принципі, про силу мистецтва. Приклад наводяться, хмари, береги, водойма, захід… Слід єдиноначальність, рядки починаються з «се», все красиво і незабутнє.
У підсумку, краще всього говорить мовчання, такий висновок робить поет. Вірш трохи ваговито, багато разів у ньому повторюється одна думка.
8, 9 клас
