Спосіб життя
Населення в Китаї за часів династії Шан займалося землеробством, скотарством, ловом риби і полюванням. В ті часи клімат був більш м’яким, і в деяких регіонах вдавалося збирати по 2 урожаю. Почалося використання методу “спареною оранки”, коли землю обробляли відразу 2 людини – один штовхав бороздовую палицю, а інший тягнув її волоком. Цей спосіб в подальшому отримав широке поширення в землеробській техніці країни.
У селян практикувався ручна праця із застосуванням примітивних знарядь з каменю та дерева (сохи, мотики, серпи). У цей же період була введена практика сівозміни, яка дозволила підвищити врожайність.
З культурних рослин вирощували просо, пшеницю, ячмінь, бобові, овочі і фрукти, а також тутовник для потреб шовківництва. В якості домашніх тварин в господарствах тримали свиней, кіз і овець, корів, коней, курей, гусей і качок. Були приручені і слони, привезені з півдня. Об’єктами полювання для шанцев були зайці, лисиці, кабани, борсуки, олені і тигри. Деякі історики вважають, що скотарство, а не землеробство, було основою життя населення в Стародавньому Китаї за часів династії Шан. На користь цієї думки свідчать масові жертвоприношення в кілька сотень голів худоби за один ритуал.
В якості грошей використовувались раковини каурі (морських молюсків) і їх бронзові імітації, але торгівля була слабо розвинена і в основному характеризувалася міновими відносинами.
