Сучасне розуміння фотоефекту
Завдяки дослідам Столетова, а також подальшим експериментів Томсона з катодними променями, в 1905 році Альберт Ейнштейн зміг пояснити фотоефект з точки зору фізики процесів. Скориставшись ідеєю Планка про квантованности світлового потоку, Ейнштейн припустив наступне: коли фотон (квант електромагнітного випромінювання) падає на матеріал, то його енергія повністю поглинається електронами останнього. Якщо ця енергія більше деякої величини (роботи виходу електрона), тоді заряджена частинка виривається з матеріалу. Таким способом матеріал отримує позитивний заряд, а сама середовище навколо нього стає провідним з-за присутності в ній вільних електронів.
Самим яскравим прикладом сучасного використання цього ефекту є генерація електричної енергії за допомогою сонячних батарей.
