В останні роки
Після Вітчизняної війни Раєвський влаштувався в Києві. У лютому 1816 року він прийняв командування Третім, а потім Четвертим піхотним корпусом. При цьому його не цікавили придворні посади, політика і офіційні почесті. Розповідають, що він навіть відмовився від титулу графа, який йому подарував імператор Олександр I.
Практично кожен рік герой нашої статті разом з усією родиною вирушав у подорож на Кавказ чи в Крим. У цей період генерал близько знайомиться з Олександром Сергійовичем Пушкіним. Молодий поет стає близьким другом самого офіцера та його дітей. З дочкою Марією його навіть пов’язують романтичні стосунки. Пушкін присвячує їй кілька своїх віршів.
У листопаді 1824 році Раєвський за власним бажанням іде у відпустку за станом здоров’я. Тяжко він переживає 1825 рік: спочатку помирає його мати Катерина Миколаївна, а після повстання декабристів виявляються заарештовані відразу троє близьких йому людей – чоловіки дочок Волконський і Орлів, брат Василь Львович. Всіх висилаються з столиці. До слідства виявляються причетні і сини генерала, але з них, зрештою, знімають всі звинувачення. У 1826-му Раєвський назавжди прощається зі своєю улюбленицею, дочкою Машею, яка відправляється за чоловіком у заслання в Сибір.
Новий імператор Микола I призначає Раєвського членом Державної ради.
