Швабрин Олексій Іванович є одними з негативних персонажів цього твору. У романі він являє собою образ молодого офіцера з досить забезпеченої сім’ї дворянського роду. Будучи офіцером був розжалуваний у Білгородську фортеця, унаслідок вчинення вбивства свого товариша.
Швабрин Олексій Іванович не відрізнявся досить гарними рисами обличчя, проте в ньому простежувалися нотки жвавості. Зростанням він також не відрізнявся й притому страждав від зайвої худорлявості.
З особистих якостей Швабрин володів достатньо добрим розумом, кмітливістю і дотепністю. Його діалоги наповнені гострими та цікавими темами, які ще більше приваблюють читача. Але так, як він був негативним персонажем Швабрин був наділений такими якостями, як наклеп і вигадка. Так наприклад, він описував Марію Миронову, як абсолютну дурочку, а дійсно вона була дуже розумною і добродушною дівчиною.
У багатьох сценах він зберігав свою важливість і дуже пихатий вигляд. Він постійно пускав недоречні і грубі жарти, які були чужі його оточенню. Швабрин любив постійно над ким-небудь посміятися і отримував від цього величезне задоволення. У цього чоловіка не було нічого святого. Він геть відмовлявся вірити в бога, і тому йому було все одно що його зараховували до душогубів.
Брехливий, зухвалий, до того ж ще й підла людина, зрадив свою армію і після чого спокійно перейшов в загони самозванця Пугачова. Після чого, Швабрин отримав в загоні Пугачова, посаду начальника Білгородської фортеці. І користуючись своїм становищем він вчиняє викрадення Маші і силою утримує її, намагаючись таким чином добитися від неї розташування. Але як підсумок, у всьому є справедливість і Швабрина заарештовують за вчинення зради батьківщині.
