На троні Габсбургів
У серпні 1493 року помер Фрідріх III, після чого вся повнота влади перейшла до його сина, який отримав, нарешті, офіційне право називатися імператором Священної Римської імперії Максиміліаном Першим. Історики відзначають, що спадок дісталося йому у вкрай розореному стані. Німеччина до того часу розпалася і перетворилася в сукупність безлічі державних утворень, які намагалися в міру сил проводити власну зовнішню політику і невпинно ворогували між собою. Не краще йшли справи і на інших підвладних йому територіях, що свідчило про необхідність негайних змін у всіх сферах життя.
Епоха правління імператора Максиміліана I ознаменувався низкою реформ, задуманих їм ще раніше, але не здійснених через наполегливої протидії батька – Фрідріха III. Через два роки після його кончини Максиміліан скликав загальний рейхстаг – вищий дорадчий і законодавчий орган імперії, на якому оголосив розроблений ним проект реформи державного управління. В результаті проведеного голосування був прийнятий документ, що отримав назву «Імперська реформа». У ньому на законодавчому рівні встановлювалося адміністративний поділ Німеччини на шість округів, підпорядкованих окружним зборам, які формувалися з депутатів різних державних утворень (вільних міст, духовних і світських князівств, а також різних лицарських орденів).
Ще одним важливим досягненням імператора Максиміліана I стало створення Вищого імперського суду, завдяки якому в його руках з’явився інструмент впливу на територіальних князів і можливість проведення єдиної зовнішньої політики. Проте всі подальші спроби поглибити реформи зазнали невдачі через активної протидії тих же місцевих правителів, які зуміли заблокувати прийняття через рейхстаг закону про створення єдиного органу виконавчої влади і об’єднаної армії. Крім того, депутати навідріз відмовилися фінансувати готувалася імператором війну з Італією, ніж відчутно підірвали його престиж не тільки на міжнародній арені, але й у населення самої імперії.
