Причини виникнення конфлікту
Головною причиною італійських воєн 1494-1559 років було те, що французьке дворянство, купецтво і, зрозуміло, король прагнули отримати землі Італії. Приводом послужило династичне домагання французьких монархів. Воно, насамперед, поширювалося на Неаполітанське королівство, яке з XIII по XV ст. належало будинку Анжуев. Після королівство було захоплено династією Аргонов (у другій половині XV ст.) На момент початку італійського військового конфлікту правителем в Неаполитании був Альфонсо II. З плином воєн європейські королі вирішили заволодіти і Міланським герцогством.
Перша італійська війна
Початок першої війни припадає на 1494 рік. Французьке військо, очолюване Карлом VIII, виступило з походом на Італію. Весь Апеннінський півострів зазнав пограбування і вогню.
Дрібними североитальянскими володарями, враждовавшими між собою, і раніше робилися спроби отримання власної вигоди із ситуації, а з приходом в Італію французьких військ вони всі, не противлячись, підпорядковувалися іноземної експансії.
У лютому 1495 року війська Карла VIII захопили Неаполь. Але закріпити свої позиції їм не вдалося. Вторгнення Франції було порушенням територіальної сфери впливу Риму та Іспанії. Це загрожувало політичного рівноваги Європи. Тому була створена антифранцузька коаліція – Свята ліга, до складу якої увійшли Іспанія, італійські князівства, Німеччина, Святий Престол в особі Папи Римського, Венеція і герцогство Мілан, перш віддане Карлу VIII.
Завдяки коаліції вдалося витіснити французів з раніше захопленого Неаполя. Так як французькі війська були розкидані по італійській території, у них не було єдиного командування. Це і прирекло короля Франції на поразку. Після розгрому французів іспанським урядом на престол Неаполітанського королівства був посаджений Фердинанд II.
