Третя війна Франциска і Карла
Шостим етапом італійських воєн 1494-1559 років стало продовження протистояння між Францією і Іспанією в союзі з Римською імперією. Основною метою цієї війни стало прагнення отримати вплив над Північною Італією, а саме – Міланським герцогством.
На початку 1500 року Людовик XII і Фердинанд II підписали угоду, в якій йшлося про Неаполітанському королівстві, точніше воно розділялося між ними. Короля цих земель скинули. З цього моменту Іспанія почала складати рівноправну конкуренцію французам в конфлікті за правління Італією. Цей конфлікт значно загострилася, коли до влади прийшов Карл V, оскільки він об’єднав дві найбільш потужні на той момент корони – Священну Римську імперію і Іспанію. Природно, Франція стала противником цього союзу.
З новою силою військовий конфлікт почався після смерті останнього герцога Мілана – Франческо II Сфорца. Оскільки дітей у нього не було, його місце було зайнято Карлом V, адже племінниця короля була дружиною Франческо. Негайно Карл V оголосив, що Ламбардия стає підконтрольною Іспанії. Але проти цього виступив король Франції Франциск I, так як він розумів, що це посилить позиції іспанського короля.
Передавши герцогство своєму синові Філіппу, Карл захопленням зайнявся італійських земель. В цей же час король Франції вирішив вторгнутися в Італію. Відповіддю на це став похід Карла на Францію, однак його війська зупинили французи. Іспанцям нічого не залишалося, як повернутися на свої колишні позиції.
Займаючись захопленням французької території, Карл випустив з уваги події, що відбуваються на Апеннінському півострові. А там війська Франциска, отримавши серйозну підтримку з боку П’ємонту, рушили в напрямку Генуї. Діставшись до міста і з’єднавши сили з турками, французи застали не місто а неприступну фортецю і, вирішивши не губити армії, попрямували до П’ємонту. Карлу V, опинилася між турецькими і французькими арміями, довелося погодитися на мирні переговори.
Завдяки посередництву Папи, в 1538 році Франція і Римська імперія уклали в Ніцці перемир’я терміном на 10 років. В цей же час англійським королем Генріхом VIII було прийнято рішення приєднатися до Габсбургам, щоб не допустити посилення французів.
