Останні роки і смерть
У 1929 році Михайло Миколайович Покровський стає академіком АН СРСР. Фактично це останній його успіх. В науковому середовищі і партійних колах його погляди на історію все більше піддаються критиці. Невідомо, як би склалася доля Покровського при Сталіні: в 1929 році у нього діагностують рак. З хворобою історик боровся три роки. При цьому не припиняв займатися науковою та політичною діяльністю: відвідував партійні конференції, був членом Президії ЦК ВКП(б).
10 квітня 1932 року Покровський помер. І хоча ставлення до неї було неоднозначним, радянська влада надала історику останні почесті. Його тіло було кремовано, а урна з прахом замурована у Кремлівській стіні на Червоній площі.
Концепція історії Покровського
Михайло Миколайович сформулював афоризм, який найточніше відображає його погляди на науку: “Історія є політика, перекинута в минуле”. Звідси і головний недолік його концепції, на який звертали увагу ще дореволюційні критики. Ідеологія у вченні Покровського превалює над змістом його наукових вишукувань.
Покровський став першим істориком, який застосував теорію зміни суспільно-економічних формацій Маркса до історії Росії. Матеріалістичний підхід висловився в тому, що він скрізь, де можливо, прагнув продемонструвати істинність цієї теорії, знаходячи приклади у завойовницьких походах російських царів, селянських повстань та характеристиці колонізації Сибіру. Спираючись на законодавчі джерела та актові матеріали Давньої Русі, Покровський намагався довести помилковість поглядів істориків, які доводять відсутність на Русі ознак існування феодалізму.
Основою концепції Покровського стала теорія торгового капіталу. У своїх книгах по історії він доводив, що саме торговий капітал визначив розвиток російського суспільства в XVI-XIX ст. Саме з метою його накопичення, а потім і реалізації російська еліта цих років прийняла заходи по закріпачення селянства і ініціювала численні завойовницькі походи, результатом чого стало утворення імперії.
