Стабілізація нітрогліцерину. Динаміт
Першим досвідом щодо стабілізації нітрогліцерину Нобеля був динаміт – кізельгур повністю поглинав рідина, і суміш була безпечною (доти, звичайно, поки її не активують в підривній шашці). Причина, з якої використовується саме кізельгур – капілярний ефект. Наявність мікротрубочок в цій породі зумовлює ефективне всмоктування рідини (нітрогліцерину) і утримання її там на довгий час.
Отримання в лабораторії
Реакція отримання нітрогліцерину в лабораторії зараз все та ж, якою користувався ще Собреро – етерифікації в присутності сірчаної кислоти. Спочатку береться суміш азотної і сірчаної кислот. Концентровані кислоти необхідні, з малою кількістю води. Далі до суміші малими порціями при постійному перемішуванні поступово додається гліцерин. Температура повинна підтримуватися низька, так як в гарячому розчині замість етерифікації (освіти ефіру) буде відбуватися окислення гліцерину азотною кислотою.
Але так як реакція йде з виділенням великої кількості тепла, суміш необхідно постійно охолоджувати (зазвичай це робиться за допомогою льоду). Як правило, вона тримається в районі 0 °С, перевищення позначки в 25 °С може загрожувати вибухом. Контроль температури здійснюється постійно за допомогою термометра.
Нітрогліцерин важче води, проте легше мінеральних (азотної і сірчаної) кислоти. Тому в реакційній суміші продукт буде лежати окремим шаром на поверхні. Після закінчення реакції посудину необхідно ще охолодити, почекати, поки у верхньому шарі не накопичиться максимальна кількість нітрогліцерину, а потім злити його в іншу ємність з холодною водою. Потім йде інтенсивне промивання у великих об’ємах води. Це необхідно для того, щоб як можна краще очистити нітрогліцерин від всіх домішок. Це важливо, тому що в комплекті з залишками непрореагіровавшіх кислот вибухонебезпечність речовини збільшується в кілька разів.
