Критерії, що визначають native speaker
Розглянувши, хто це “носій мови”, варто дізнатися, яким вимогам повинен відповідати людина, щоб ставитися до цієї категорії.
- Відсутність акценту. Мається на увазі саме іноземної. У кожному мові є діалекти, а значить жителі різних частин країни здатні говорити рідною мовою з акцентом, властивим їх регіону.
- Вміти розпізнати різні типи релевантних мовних ситуацій, а також вести себе відповідно до прийнятих комунікативним нормам.
- Вміти спонтанно швидко говорити і сприймати сказане іншими цією мовою, навіть якщо це один із її діалектів.
- Володіти інтуїтивним відчуття мови, розуміти її, просто чуючи.
- Засвоїти мову в ранньому дитинстві (вчасно так званого “критичного періоду”) від своїх батьків або осіб, що займаються вихованням дитини.
Останній пункт суперечливий і має не стільки лінгвістичну основу, скільки культурну. Слідуючи йому, дитина з національних меншин, що виріс у своєму середовищі, – це носій мови країни його проживання. Однак, як і його батьки, він може говорити на ньому з акцентом і робити не тільки граматичні, але й смислові помилки.
У той же час іммігрант, що почав у зрілому віці освоювати чужорідну мова, здатний за кілька років активних зусиль вивчити її краще. Інша справа, що з-за віку і “запрограмованість” його мозку на один основний мова дорослому буде складніше “перепрошити” його на інший в той час, як дитина, розум якого в цьому плані ще “табула раса”, здатний зробити це граючись.
