Вперше про Ганнусю ми дізнаємося в першій і четвертій главі роману. Загадковий іноземний гість на ім’я Воланд згадує ім’я Аннушки, як якийсь фатальний прообраз жінки, яка в силі змінити поточний час подій.
У чому була її основна роль, що зіграла злий жарт з Берліозом? Аннушка вже розлила олію. Ця фраза Воланда говорить про те, що відлік часу був змінений з моменту пролиття масла на рейки. І тепер життя Берліоза вже нічого не значить, бо йому судилося впасти на рейки через пролиту масла і потрапити під трамвай.
З роману ми дізнаємося, що Аннушка — це проста жінка комсомолка, яка живе на Садовій. Масло вона розлила випадково і не подумала, що з-за її помилки Берліозу відріже голову трамвай. Про це знав наперед тільки Воланд, і його дивувало впевненість Берліоза у завтрашньому дні.
Якщо розбиратися більш детально про Ганнусю, ми дізнаємося більш цікаві факти її реального існування. Справа в тому, що в Аннушки з роману був реальний прототип. Це була сусідка Булгакова з комуналки №50 дуже скандальна і шкідлива Ганна Горячева,з кумедним прізвиськом —дура з Садовий. Чим саме займалася ця жінка, ніхто не знає, ось тільки часто бачили її або з сумкою або з бідоном. Там де вона з’являлася, обов’язково відбувався скандал. Вона не могла жити мирно і спокійно. Існує ще одна думка про персонажа булгаковської Анни. Це ім’я в 20-роки в кримінальному середовищі означало «смерть», «кінець». З цього випливає, що Булгаков цілеспрямовано обрав для цієї ролі сварливу сусідку з таким ім’ям. Ім’я Аннушка могло принести смерть або неприємність.
«Аннушка вже купила олію», «І не тільки купила, але вже і розлила»: Михайло Булгаков, вибираючи для свого роману відьму, з допомогою якої відбудеться розправа з Берліозом, не помилився. Аннушка в його книзі вийшла цікавим героєм, хоча і не займала в романі провідну позицію. Це була буркотлива і скандальна пліткарка. На роль невидимого вбивці вона підійшла якраз до речі. Булгаков вірив у долю, і в своєму романі він на трагічному випадку із загибеллю Берліоза хотів розкрити читачеві неминучість того, що визначено долею. І сцена з Ганнусею, вміло розіграна Воландом, шокувала всіх, хто був причетний до цього. Вона як би нагадує своїм читачам про неминучість смерті в певний термін.
Твір Аннушка (Майстер і Маргарита)
Поговоримо про дівчину по імені Аннушка. Про неї читач чує протягом практично кожної глави і розповідає про неї сам Воланд. Але ми її зустрічаємо тільки у двадцять четвертій главі, але от відчуття, що відьма зовсім поруч, напевно, відчувається кожен читачем ще на початку роману. Саме із-за неї загинув чоловік по імені Берліоз. Вона розлила олію в тому місці, де зовсім скоро повинен пройти Берліоз, а йти він хотів через рейки. Він послизнувся і впав, а в цей час проїжджав трамвай, який не встиг пригальмувати. А сама дівчина навіть не очікувала, що таке може статися і це безглузда помилка спричинить за собою смерть людини.
Але ж мало хто зрозумів, що Воланд є тим самим дияволом, який може бачити або передбачати майбутнє не тільки свого, але й інших людей, але найбільше йому подобається передбачати майбутню смерть кожного з героїв.
Ніхто навіть і уявити не міг, що саме ця дівчина робить в Москві. І де вона брала гроші для того щоб виживати тут. Але кожен знав, що якщо вона з’явилася в якому-небудь місці, то тут обов’язково починається скандал, який нікому неможливо зупинити. Тому багато її називали просто «чумою». Це хоч і короткий, але дуже ємне прізвисько дав їй автор роману. Вона всім своїм виглядом показує, що вона справжня відьма, але їй ні в якому разі не можна було це говорити, інакше б почався такий скандал, а може бути і бійка.
Ось як її описує автор, вона була ханжею, пліткаркою, цікавою і завжди пхала носа туди, куди зовсім її не просять, та до того ж вона водилася з самим Воландом, який використовував її за своїм призначенням.
Якщо трохи покопати біографію письменника, то можна зрозуміти, що Аннушка є справжньою його сусідкою, яка живе в квартирі під номером п’ятдесят. Більше всього на світі їй подобається скандалити з усіма хто попадеться їй під руку. Саме тому багато хто з сусідів називають її просто «Дура з Садової». У неї не було постійної роботи, та до того ж ходила вона насправді з бідоном за молоко ніхто не може сказати.
Існує ще одна думка про те, що Анна двадцяті роки позначала у кримінальному середовищі «смерть». Саме тому Булгаков і назвав так героїню. І на роль тихого вбивці ця героїня підійшла просто чудово, а головне, ніхто б не здогадався, що це зробила саме ця жінка. Крім цього дана сцена показує всім читачам, що від смерті втекти практично неможливо, як би ви не старалися.
