Гелла – вампірша, являє собою молодшу служницю Воланда, яка виконує різні дрібні доручення. Вона завжди ходить голий і володіє красою юної дівчини, яку спотворює тільки шрам на шиї.
Тим не менш, в дійсності ця краса є тільки ілюзорною, як багато представляється нечистою силою. Подібно до того як гроші роздані Воландом людям перетворюються у фантики, краса Гелли іноді «віддає» трупним запахом. Наприклад, Римський виразно бачить на грудях дівчини трупні плями, а в інших сценах є свідчення про запах льоху (то їсть запах землі і поховання) який виходить від чарівної дівчини.
Відповідно, через образ Гелли Булгаков виводить характерні риси нечистої сили, якими є: ілюзорність і обман. При цьому люди (прості е обивателі) здатні залучатися цим обманом і від цього страждають. Наприклад, Варенуха захоплюється красою Гелли і вона підступно використовує цей порок, після поцілунку він теж стає безвільним вампіром і таке перевтілення говорить не тільки про втрату людської подоби, а й про втрату душі, а точніше спасіння душі, Варенуха стає слугою сатани.
Багато в чому саме товарів гелле простежується образ фатальної красуні, яка володіє чаклунськими вміннями. З вигляду вона є типовою відьмою: зеленоокої і рудоволосої. Вона вміє літати і бере участь у шабаші, присвячує Маргариту в відьомське стан.
Булгаков додає цій героїні трохи хриплуватий і розпусний голос. Мабуть, у чому-то тут спостерігається тільки іронія автора, який, можливо, взяв таку деталь від жінок легкої поведінки свого часу. Як відомо, ці жінки чимало курили і тому мали хрипкий голос, також для визначеної частини жінок характерним є спеціальне зниження тембру для створення такої штучної глибини і вульгарності мови.
Так само як багатьом героям з цього роману товарів гелле співчуваєш, так як, по суті, вона є частиною свити сатани не зовсім з власної волі. Шрам на шиї є ознакою насильницької загибелі і говорить про тяжку долю, яка завершилася зверненням у вампіри.
Твір Гелла в романі Майстер і Маргарита з описом зовнішності
Гелла – персонаж з роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Вона служниця, єдина представниця жіночої статі, яка знаходиться в самому низу ієрархії свити Воладна. Хороша собою, тіло її було бездоганним, зелені очі світилися, а гарне обличчя обрамляли руде волосся. Єдиним дефектом в ній був її потворний, червоний шрам на шиї, який свідчив про те, що вона є представницею вампірського роду.
Булгаков запозичив деякі ознаки вампіризму з роману «Упир» А. К. Толстого, вона прицмокує і клацає зубами, що властиво для цих істот. Крім того, ім’я Гелла, Михайло Булгаков дізнався в Енциклопедичному словнику, у статті «Чарування», де було сказано про те, що на острові Лесбос так називали дівчат, які рано пішли з життя і стали після смерті вампірами.
Так само про вампірському походження Гелли говорить і сцена поцілунку Варенухи, після якого він теж перетворюється на вампіра.
Вона вільно літає по повітрю і практично завжди ходить гола. Її тіло прикриває лише кокетливий, мереживний фартух і білосніжна наколка на голові. У романі у неї було ще два наряди це вечірнє плаття, в якому вона з’явилася на сеансі у Вар’єте і плаття з високим розрізом на стегні під час балу. В нехорошій квартирі вона завжди була в безсоромне фартусі. Голос дівчини хоч і з хрипотою, але вкрадливий і розпусний.
В основному вона виконають всю жіночу роботу в нехорошій квартирі, наприклад, накриває на стіл. До того ж вона виконує найрізноманітніші доручення месира Воланда, навіть такі як налякати Римського.
Іноді вона пахла льохом, а на її грудях виднілися трупні плями, що говорить про неї як про покійниці, можливо тому в останній сцені перевтілення її єдиною не було в свиті Воланда, адже перевтілитися вона могла тільки в мертву дівчину.
Дружина письменника Олена Сергіївна вважала, що відсутність Гелли в останньому епізоді це результат незавершеності роботи. Зі спогадів літературного критика В. Я. Лакшина, коли він сказав дружині Булгакова, що в останній сцені немає Гелли, вона раптом скрикнула: «Міша забув Геллу!».
Можливо, письменник спеціально не включив Геллу у цю сцену, так як вона була всього на всього безмовною служницею в самому низу ієрархії свити, та й до того ж коли «ніч викривала всі обмани» перетвориться, як було сказано вище, їй судилося тільки в покійницю.
Проаналізувавши вищезазначене, можна сказати, що образ Гелли це образ красивої, розпусної дівчини-служниці, для якої немає послуги, яку вона не змогла б виконати. І хоча вона грала роль другорядного персонажа, який з’являвся в романі всього кілька разів, без її образу свита Воланда не була б такою повноцінної і яскраво вираженою.
