Варіант 3
Як описує автор хлопчика, якого звали Костя віку десяти років, у нього був задумливий і сумний погляд. Він весь час сидів, опустивши голову, і дивився в незвідану даль. Обличчя його було зле і все поросло веснянками. Очі були чорні і постійно сумні. Підборіддя гостре, немов би у білки. Утворювалося відчуття, неначе Костя збирався щось сказати, але чомусь не міг в змозі цього зробити. Його друг Павлуша, перевершував його за віком приблизно на два роки. Цей худорлявий хлопчик був одягнений в те, що й інші. На його хворобливому обличчі була якась втома, як у дорослої людини, а не дитини. Костя виріс досить мрійливим і представляв різні картини на різні тематики у власній голові.
Він досить сильно боявся жодних нічних страшилок, які по черзі розповідали інші хлопчики. В їх дружно компанії він ще злякався того, що вночі в лісі загавкали їх собаки, які відчули в повітрі запах чужинця. Однак Костя природно і не думав про всяких лісовиків, він дуже лякався в темному і тихому лісі, коли не чути співу птахів і насторожує слух всяка хрустнувшая гілка.
Як і всі інші його друзі, він збирається розповідати страшні історії і небилиці про нечисті, про невідомому звуці і хлопчика Васю, про якого йому говорив його тато. Абсолютно всі, хто сидить тут у вогнища діти, були забобонними, мали грамотного освіти, а тому й боялися різноманітних нічних страшилок. На відміну від інших хлопчиків, Костя вмів у всіх деталях і подробицях розписувати краси природи. В його оповіданнях була присутня поетичність, ліричність і романтизм, завдяки яким розповіді виходили особливими. Він міг висловити таке, чого б не помітили в оточувала їх природі інші діти. У нього був свій власний талант оповідача. Він постійно занурювався в якісь неіснуючі, незвичайні і казкові світи.
Ясна річ, що сільські хлопчаки не були навчені грамоті, але зате вміли дуже ретельно і старанно працювати, допомагаючи по будинку або в полях, знаходячи лісові гриби і ягідки. Вони були дійсно сильними і здатними помічниками батьків. Без них було б важко обходитися в селі.
