Саме герою Прокурора, Гоголь виділив невеликую роль. Ми бачимо його всього в декількох сценах: у губернаторському будинку з Чичиковим, на балу з Ноздревым, смерть прокурора. Але ця роль Прокурора показує нам величезне значення: не вміння побачити в Чичикове шахрая показує нам нікчемність людей, що стоять у влади. Прокурору вже майже кричали, що Чичиков шахрай, що він скуповує мертвих селян. Але він все обмірковував. І хто ж зміг би зупинити Чичикова? Звичайно ж ніхто інший, як прокурор. Але він все думав і думав, що від роздумів і помер. І тут сама смерть прокурора теж повинна була якось вплинути на чиновників. Адже він постійно був з ними, грав у карти, пив вино. І раптом він лежить мертвий, а чиновники продовжують думати лише про себе і своє щастя.
За образом гоголівського прокурора ми бачимо людей, абсолютно не байдужих до переживань і страхів народу, але в точності нічого не можуть зробити. Ми розуміємо їх непотрібність і те, що не стане одного – буде інший такий же. Так міркували і чиновники в поемі Гоголя в той час, як помер прокурор. Вони думали хто стане на місце прокурора, і яка доля чекає їх при його влади.
В наш час люди, описані Гоголем, давно зникли. Але деяку схожість все ж відшукати можна. Тому ця поема ще не втратила свою актуальність і вчить нас бачити наноситься шкоди людьми, в яких є схожі негативні риси характеру.
Мертві душі – це поема, написана Н.В. Гоголем. В основу поеми лягла сюжет, який розповів Гоголю Пушкін. Він повідав йому історію про те, як якийсь поміщик купував померлих селян і потім раптово розбагатів. В той час в Росії панувало кріпосне право. Поміщики зверталися зі своїми кріпаками як хотіли: купували, продавали і перепродували. Вважалося, що чим більше у поміщика було селян, тим багатшим він був. Адже за селян поміщики платили податки державі. Але якщо селянин умирав, за нього сплачувався податок як за живого тільки за другий рік. Гоголь дуже зацікавився цим сюжет і вирішив описати кріпосну Росію і її чиновників, дворян, поміщиків. Головним героєм поеми став чиновник Чичиков, скупавший душі померлих селян. Також, Гоголь розкрив у своєму творі тему чиновників-паразитів, які, жадібно бережуть свою копійку, то бездумно витрачають свій стан. Микола Васильович показує їх такими, що живуть за рахунок народу, не думаючи про свою державу.
